Казанківська громада у скорботі. Ми втратили ще одного свого сина, Захисника України – Кравчину Миколу Андрійовича. Людину з добрим серцем, батька, брата, сина, воїна, який став на захист Батьківщини і віддав за неї найцінніше – своє життя.
Микола народився 1 травня 1991 року в селі Дмитрівка.
Навчався у Сергіївській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, де у 1998 році пішов до першого класу. Після закінчення школи у 2007 році вступив до Новобузького педагогічного коледжу.
10 листопада 2011 року Микола був призваний на строкову військову службу. Після її проходження розпочав трудову діяльність – з 27 лютого 2013 року працював у Казанківській виправній колонії № 93. З 2016 року проживав у місті Долинська Кіровоградської області та працював на місцевому заводі.
Особливим і світлим моментом у його житті стало народження донечки Софійки. Для неї він хотів мирного неба, щасливого дитинства й майбутнього без війни.
18 вересня 2024 року Микола був мобілізований і став до лав захисників. Без гучних слів, без показного героїзму – просто пішов боронити свою землю, свій дім, свою дитину.
З 10 лютого 2025 року Микола вважався безвісти зниклим… Надія жила до останнього. Але згодом стало відомо найстрашніше: він загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, в Покровському районі, поблизу села Срібне.
У нього залишилися маленька донька, сестра та брат. Залишився біль, який неможливо виміряти словами. Залишилася порожнеча, яку ніхто не зможе заповнити.
Микола Кравчина не був «одиницею зі зведень». Він був живою людиною – з мріями, турботами, любов’ю до рідних. Він був тим, завдяки кому ми маємо шанс жити.
Схиляємо голови перед подвигом нашого Захисника.
Ніколи не пробачимо ворогу цієї втрати.
Пам’ятатимемо завжди!
Вічна пам’ять і слава Герою України!
| 
