Сумна звістка для Володимирівської громади – загинув Олександр Похлебаєв, захисник України з села Олександрівка

З глибоким сумом повідомляємо ще одну трагічну звістку — 5 вересня 2026 року, захищаючи Україну, загинув наш земляк, Похлебаєв Олександр Миколайович, 09.12.1991 року народження, житель села Олександрівка Володимирівської громади.
Олександр Миколайович віддав своє життя, захищаючи Україну, її свободу, незалежність та територіальну цілісність.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Олександра Миколайовича. У цей важкий час поділяємо ваш біль і схиляємо голову скорботі.
Про дату та час прощання і поховання Олександра Миколайовича буде повідомлено додатково.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України!
Герої не вмирають!

16 вересня 2026 року Володимирівська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, Захисника України — Похлєбаєва Олександра Миколайовича, який народився 9 грудня 1991 року в селі Олександрівка Казанківського району Миколаївської області.
Олександр виріс у рідному селі Олександрівка. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався в Олександрівській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів, а після її закінчення продовжив навчання у Володимирівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів.
У 2008 році, після закінчення Володимирівської школи, вступив до Інгулецького гірничого технікуму, де здобував професійну освіту.
У 2011 році Олександра Миколайовича було призвано на строкову військову службу. Після завершення строкової служби повернувся до мирної праці. Працював слюсарем на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Та мирне життя Олександра було тісно пов’язане із захистом України.
У період з 2014 по 2016 рік він брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. За участь у захисті України отримав статус учасника бойових дій.
Після повернення із зони проведення АТО Олександр знову повернувся до роботи на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті.
Ще в молодому віці він залишився без батьків. Найближчими та найріднішими людьми для нього стали бабуся та рідні тітки — сестри батька і матері, які були поруч у його житті.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації Олександр Миколайович знову став на захист України.
10 березня 2022 року він був призваний на військову службу за мобілізацією Саксаганським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області.
Під час проходження військової служби обіймав посаду командира відділення — командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 3-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів стрілецького батальйону.
Він проявляв відповідальність, витримку, мужність та відданість військовому обов’язку.
Його життя обірвалося 5 вересня 2026 року під час проходження військової служби, коли він перебував у відрядженні у Рівненській області.
16 вересня 2026 року рідні, близькі, побратими, представники громади та всі, хто знав Олександра, провели його в останню путь.
Він був ще зовсім молодим. Мав життя, яке могло б бути довгим, плани, мрії та майбутнє. Але війна вкотре забрала у України її найкращих синів.
Низький уклін Олександру за мужність, стійкість і відданість Україні. За те, що не залишився осторонь, коли Батьківщина потребувала захисту. За кожен день служби, за кожне виконане бойове завдання, за силу духу та готовність боротися до кінця.
Він віддав найдорожче — своє життя — заради України, заради її свободи та майбутнього.
Сьогодні наш обов’язок — пам’ятати.
Пам’ятати його ім’я.
Пам’ятати його шлях.
Пам’ятати ціну, яку платить Україна за своє право бути вільною.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України — Похлєбаєву Олександру Миколайовичу.
Нехай Господь прийме його душу та дарує Царство Небесне і вічний спокій.
Щирі співчуття рідним та близьким Олександра. Нехай любов тих, хто його знав, а також світла пам’ять про нього допомагають пережити цю непоправну втрату.
Герої не вмирають.
Вони назавжди залишаються у пам’яті народу, за свободу якого віддали своє життя.
Вічна пам’ять. Вічна слава Захиснику України.

Від щирого серця хочу висловити слова подяки всім, хто був поруч із нашою родиною у важкий і скорботний час прощання з моїм племінником — Похлєбаєвим Олександром Миколайовичем, який віддав своє життя, захищаючи Україну.
Щиро дякую Володимирівській громаді та сільській раді за підтримку, допомогу та сприяння в організації похорону. У такі моменти особливо цінними є людяність, небайдужість і простягнута рука допомоги.
Окрема щира подяка отцю Сергію за духовну підтримку, молитву та проведення церемонії прощання. Ваші слова й присутність стали великою підтримкою для нашої родини.
Дякую всім рідним, друзям, односельцям, знайомим та всім небайдужим людям, які прийшли провести Олександра в останню путь, висловили слова співчуття, підтримали нас у цей важкий час, молилися та допомагали. Низький уклін кожному, хто розділив із нами цей біль і скорботу.
Пам’ять про Олександра назавжди залишиться у наших серцях. Світла пам’ять Герою. Вічна пам’ять і шана Захиснику України.

З повагою та щирою вдячністю,
Гусарова Алла