Жителі села Плющівка у Миколаївській області на початку березня взяли в полон 11 російських військових. Серед них виявилися колишні українські офіцери, які зрадили присязі під час окупації Криму, йдеться у матеріалі видання "Ґрати".
Партизанський спротив організувала місцева мешканка Світлана Ванжула.
Вона розповідає, що координувала місцевих жителів, які переміщалися між імпровізованими постами.
1 березня йшли бої біля Баштанки. ЗСУ взяли російські війська в оточення та бомбили. Росіяни, які вижили, намагалися втекти, але потрапляли в полон теробороні, яка передавала їх військовим.
2 березня фото з дев’ятьма російськими військовослужбовцями, які стоять на колінах у полі, з’явилося в оперативному зведенні Генштабу Збройних сил України, але без будь-яких подробиць. Того ж дня голова Баштанської громади Олександр Береговий опублікував це фото з підписом, що селяни Плющівки та Пісок самостійно взяли в полон із десяток російських окупантів та передали їх Нацполіції.
Світлана Ванжула брала участь у затриманні та розповідає, як це відбувалося: «Мої хлопці — усі на постах стоять. Дзвонять і кажуть: «Свєта, йдуть у село одинадцять чоловіків, росіян. Ідуть полем, з однієї посадки перебігають до іншої. Ідуть зі зброєю». Та ти шо! І ніде ні в кого [ні] автоматів, дві рушниці тільки. Збираю людей, дзвоню: «Так, усі машинами за село».
За її словами, росіяни були серйозно озброєні, українці — ні, вона лише зателефонувала старості сусіднього населеного пункту і попросила приїхати, бо бійці тероборони отримали п’ять автоматів.
«Поки вони приїхали, ми вже за селом: п’ятдесят мужиків і я. Я витягла з машини білий мішок. І кажу: „Хлопці, йдемо на переговори. Будемо їм говорити, що виходу у них немає“», — розповіла Світлана.
Жінка згадує, що розуміла: якби озброєні росіяни зайшли до Плющівки, вони могли б розстріляти людей. Тож вирішила піти на ризик.
«Врятувало те, що вони не знали, що ми не маємо зброї. Вони побачили, скільки машин, скільки людей і залягли в посадці. Ми взяли той мішок і пішли по одному, гуськом-гуськом. Почали кричати. Вони почали стріляти у повітря — не підпускали. Знову їм кричали: хлопці, здавайтесь! Кричали-кричали, а вони стріляли-стріляли. Здалися з такою умовою, що залишаться живими. Наші пообіцяли. Пішли туди, позабирали автомати і ведуть їх», — каже Світлана.
Росіяни виявилися військовослужбовцями із Криму. Серед них були не лише рядові та старший сержант, а й майор із капітаном. За словами Світлани, офіцери трималися осторонь інших солдатів і не йшли на контакт.
«Скреготіли зубами, коли побачили, що люди без зброї були», — згадує вона.
Серед полонених були також поранені. Їм надали першу допомогу.
Через два місяці, 28 квітня, в Києві оголосили вирок Ігорю Руденку, командиру взводу 126-ї окремої бригади берегової охорони ВМС Росії. Суд визнав його винним у дезертирстві та держзраді, засудивши до 15 років в’язниці.
Руденко — колишній офіцер української армії, який служив у складі 36-ї окремої бригади берегової охорони ВМС України, що дислокувалася у Перевальному. Після анексії Криму він не переїхав на материк, а зрадив присязі і перейшов служити до російської армії — у військову частину в тому ж Перевальному, але тепер з іншим номером.
Через сім років, 24 лютого 2022 року, капітан Руденко, начальник зв’язку гаубично-артилерійського дивізіону, їхав до колони російських військ, яка вторглася до Херсонської області з Криму. За тиждень він опинився серед одинадцяти російських військових, які потрапили в полон до мешканців Плющівки.
Руденка немає на груповому фото полонених. Але на відео з його допитом, опублікованому на ютуб-каналі СБУ 4 березня, він коротко розповідає про те, як потрапив у полон під Баштанкою.
Під час допиту йому дали зателефонувати до дружини. У розмові з нею Руденко згадав, що з ним здався майор Шишканов. До 2014 року Шишканов служив у Перевальному та після окупації півострова також перейшов на бік Росії. Наприкінці квітня у Києві суд засудив майора до 14 років в’язниці за дезертирство та держзраду.
Такого ж терміну і за тими самими звинуваченнями засудили ще одного кримського офіцера зі 126-ї бригади берегової охорони — старшого сержанта Михайла Казаренка.
Запрошуємо переглянути інші матеріали з нашого сайту Баштанка.НЕТ:
- Що стало з будинками у селі Кашперо-Миколаївка Привільненської сільської ради
- После того, что сделала Россия, у нас уже нет общего прошлого, у нас только разное будущее (розповідає внук жителя міста Баштанка)
