Баштанка.НЕТ
Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка

Пн, 17.06.2019, 22:29

Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка

Вітаю Вас, Подорожній | RSS

РеєстраціяВхід

 
Головна сторінка Баштанка.НЕТ
Меню сайту

Категорії  СТАТЕЙ

Спорт
Освіта
Історія
Політика
Культура
Медицина
Економіка
Видатні люди Баштанки та району
РС ГУ ДСНС
Суспільство
Баштанське УЕГГ
Виконавча влада
Управління юстиції
Реєстраційна служба
Управління статистики
Місцеве самоврядування
Інформування населення
Баштанський відділ поліції
Державна фіскальна служба
Фонд соціального страхування
Центральна районна бібліотека
Баштанський міжрайонний відділ лабораторних досліджень
Управління державного казначейства у Баштанському районі
Управління Держпродспоживслужби в Баштанському районі
Відкритий Міжнародний університет розвитку людини "Україна" у м. Баштанка
 
Форма входу

Зверніть увагу!
Сьогодні відвідували сайт:

 
 
Баштанка рекламна
загрузка...
 
 

ВИПАДКОВІ ФОТО:

Відкриття офісу Партії регіонів:

Конкурс "А я - україночка":

Конкурс "А я - україночка":

Працівники Укртелекому:

 

Головна » Статті » Баштанський район » Історія

Книга «Голодомор 1932-1933 років. Народна правда» зі свідченнями очевидців Голодомору в Баштанському районі
 Книга «Голодомор 1932-1933 років. Народна правда», у якій зібрані спогади жителів Баштанщини, очевидців Голодомору, фотоматеріали (у електронному варіанті відсутні) вшанування пам’яті загиблих у 1932-1933 роках.

 
Завантажити книгу (скорочений варіант) можна за цим лінком:
Уривки свідчень очевидців Голодомору, опубліковані у даній книзі:
 
  О. Т. Плужник (м. Баштанка): «Голодували всі. На вулиці Пролетарській, де я жила, майже всі повмирали…»
  Н. П. Антонюк (с. Новоєгорівка): «У живих не було сил хоронити мертвих, кожен день по селу їздила підвода, обдивлялися кожен двір, кого знаходили мертвим, забирали і хоронили у братській могилі…»
  П. П. Гільчук (с. Новоукраїнка): «Боляче було дивитись на людей, які вмирали [від голоду]. Спочатку пухне живіт, потім ноги, вся шкіра починає блищати, а на ногах аж лопається. Страшна голодна смерть, ні з чим її не зрівняти…»
  П. Д. Кравченко (с. Інгулка): «Сестричка Олена і найменший братик померли на печі від голоду. Мама сама на кладовищі викопала яму, прийшла додому, зав'язала дітей у рядно і потягла їх на кладовище ховати. Коли я підріс, то мама розповідала, що я їй сказав: «Мамочко, я піду з тобою на кладовище, то закопай і мене з ними, бо я теж помру і тоді тобі мене теж доведеться тягнути на кладовище…»
  М. М. Рахиль (с. Інгулка): «Мені тоді минуло 16 років. Залишилося нас у мами шестеро. Мама десь шукає заробіток, а мені глядіти дітей доводиться. Принесу трішки соломи піч протопити, дівчатка своїми тоненькими пальчиками виберуть зернятка із залишків колосків. Розітру зерно, зварю латуку, лизнуть, мої дорогенькі, того нещасного варива - і на піч. Потім вони з неї вже й не злазили, не могли. Лежать рядочком, очі великі, голодні, а по них криси бігають. Я не спала ночами, палицею відганяла ту гидоту, щоб не пооб'їдали личка. а тоді почали вмирати мої сестрички, тихо, як і лежали».
  Н. І. Вовченко (с. Новоіванівка): «У нашій сім'ї першим від голоду помер брат Іван, а на другий день мати принесла на руках додому з ясел ослаблену сестричку Поліну. Вона вже не могла сама ходити. В кімнаті на лаві лежав Іван. Поліна запитала у мами: „Мамо, Ваня спить?" Зі сльозами на очах мати відповіла: «Ні, доню, Вані вже немає, він помер». «Помер? І я помру? І вмить простяглася - і померла». Мати ніби збожеволіла, вона вибігла на подвір'я і бігла щодуху, її ніхто не міг зупинити, поки не повернувся з роботи батько...»
  Н. Я. Дабіжа (с. Новопавлівка): «Батько з матір'ю, щоб не бачити і не чути прохання їсти, вийшли з хати, а брат став помирати, став дуже стогнати. А я його запитую: "Колю! Дати тобі цибульки?". Але він був уже мертвий. Батько зняв двері, збив яку-небудь труну. І поховали брата…»
  Т. П. Горшеньова (с. Новосергіївка): «Треба сказати, що смерть настигла не лише нашу сім'ю. Поряд вимерла сім'я Чупрасова Семена. Це були його дружина Анастасія та діти Ганна, Іван та Дмитро. Через деякий час завезли на цвинтар Захарових: Костянтина, Григорія та Пилипа, Тіленка Федосія, Новицького Петра. На цвинтар померлих часто завозили самі тачками.  Для кожного померлого не копали окрему яму, а ховали всіх в одній великій ямі, яку не засипали зразу, бо возили небіжчиків кожного дня. Це була жахлива картина, яку не забуду до самої смерті…»
  І. М. Бідаха (с. Плющівка): «Кожного дня вулицями села їздила підвода, гукали, чи є мертві, виносили їх, скидали на підводу і відвозили у спільну могилу. Були якісь усі байдужі. Здавалося, що від голоду повмираємо всі. Не було шкода нікого і нічого, ніхто не плакав, не супроводжував до могили рідних. Люди були доведені голодом до відчаю…»
  Г. О. Садченко (с. Привільне): «На все своє життя запам’ятала страшний випадок. Мій маленький братик Сашко (йому було тоді 2 роки), вмираючи від голоду, гриз мамину спину, яка теж лежала пухла від голоду. Мама все-таки вижила, а братик помер. У декого голод виїдав з душі все людське. Я пригадую випадок людоїдства.  зовсім пухла одна жінка порубала на кусочки, їла…»
  К. П. Буйбарова (с. Явкине): «Дуже важко переживали зиму 32 -33 року. Їсти було нічого. Собаки, які ледь блукали по селу, були з’їдені людьми. Їли не тільки собак, а й котів та щурів. страшний був час. я навіть пам’ятаю, що в Явкині було 2 випадки людоїдства: жінки з’їли своїх дітей, казали, що ніби вони були не в собі...»

  Спогади очевидців Голодомору збирались  протягом 2005-2008 років пошуковими робочими групами при навчальних закладах району, міській та сільських радах. Всього зібрано більше 500 свідчень (довільної та анкетної форм), які передані до Миколаївського державного архіву.
  Частина цих свідчень подана у цій книзі, яку ви можете завантажити з сайту «Баштанка та Баштанський район» за цим лінком:
 
Частина фотографій очевидців Голодомору:

 
    


     


     


     
 


Джерело публікації: http://bashtanka.pp.net.ua/statti2/bashtanka-golodomor_1932-1933_rokiv-narodna_pravda.doc
Категорія: Історія | Опублікував: vagonta (28.11.2015)
Сподобалася стаття? Розкажіть про неї своїм друзям через соціальні мережі:
Статтю переглянули 1641 чол.
ПОШУК за ключовими словами (тегами): голодомор, свідчення про Голодмор, Голодомор в Баштанці
Всього коментарів користувачів сайту: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)

avatar
 
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО НОВИН ТА СТАТЕЙ сайту Баштанського району:

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           

Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz