Вітаємо Вас! З листопада 2014 року
на
веб-порталі Баштанського району розпочав діяти розділ з
блогами читачів сайту. Запрошуємо вас, шановний читачу, ознайомитися
з матеріалами блогосфери Баштанського району. Активних і небайдужих
земляків закликаємо відкрити Нашому сайті теж свій блог і ділитися з
громадою своїми враженнями, переживаннями щодо основних подій
суспільно-політичного життя громади Баштанки, області та України.
За
цим лінком повідомте адміністратора сайту про бажання відкрити
власний блог.
Цей документ ще до прийняття Верховною Радою наробив багато галасу, в новинах на цьому сайті вже є інформація про підвищення пенсійного віку, а чого ще чекати українцям від Уряду, який за основу взяв Коаліційну угоду.
Читаємо повний текст Постанови Верховної Ради про Програму діяльності Кабінету Міністрів України №1330 від 09.12.2014, затвердженого на засіданні парламенту 11.12.14.
Сьогодні на мою адресу надійшла заява від жителя нашого району щодо поширення на моєму сайті неправдивої інформації на нього, що може стати приводом подання заяви до суду. Частину інформації вже видалено. Тому повідомляю, що далі публікації, які містять неперевірену інформацію, або ту інформацію, через яку я можу відповідати у судовій інстанції я буду видаляти без попередження.
Шановні блогери! Якщо ви бажаєте публікуватися далі на "Моя Баштанщина - мій рідний край!" прошу підійти до мого звернення з розумінням та прислухатися до мого прохання. В інакшому разі реєструйте власні веб-ресурси та публікуйте що вам заманеться.
Це не цензура, а моє небажання відповідати перед Законом за вашу інформацію.
Інша інформація, яка публікувалася вами та не стосується вищезазначених питань лишається на сайті...
Пам'ятаєш, мамо, як ми разом вчилися малювати палички в першому класі? Потім, довгими холодними вечорами, я писала сама, швидше виводила букви і бігала до вікна, щоб не пропустити, коли ти будеш повертатися з роботи... І це трепетне очікування відгукувалося в моїх дитячих, не вмілих написаних літерах... Потім почерк ставав рівнішим, правильнішим…Але не вистачало тепла твоєї руки, яка, обнявши колись мій кулачок, виводила літеру «м», потім «а», і збирала цілий світ в одному слові: «М А М А»!
Коли була маленькою, я думала, що трохи пізніше буду писати тобі листи. Просто так ... Щоб ти посміхнулася, коли в поштовій скриньці серед газет та квитанцій побачиш мого листа. Я б писала тобі про свої успіхи в навчанні в інституті, про своє перше кохання, про свою першу роботу. Але… не встигла ти того всього прочитати, а я не встигла тобі написати. Якби ж могла, я б небо перевернула, лиш би ти прочитала мого листа, прочитала про те, як я тебе сильно кохаю, як мені тебе не вистачає...
...
Батьківські сліди ( Або один кадр реальності) Ця молода пара залишила сліди на снігу, які, наче, відбивали ті реальні почуття і ту поведінку яка була між цими людьми. Вони, наче залишили сліди, для своєї дитини, яка повторить їхні помилки і слова...
Ще й досі згадую теплу зустріч наших земляків-солдат з 19 БТрО. Їхні зморені обличчя та очі... в яких можна побачити і радість і сум одночасно. З того часу коли ми вперше вислали бійцям 19 БТрО посилки минуло майже два місяця. За цей час вони нам стали рідними. З усіх хлопців знала особисто тільки двох. А то були всі незнайомі... але то було колись)))). Зараз вони всі рідні та близкі люди!))))
Телефонувавши запитую в них :"Ну як ви там???", а вони так безстрашно відповідають: "Все добре, трохи стріляють і трохи холодно"!!!! Мене завжди дивувало слова ТРОХИ!!!! Як там може бути трохи ХОЛОДНО? Але потім, я зрозуміла, що так говорять СПРАВЖНІ чоловіки... адже вони не хочуть щоб ми засмучувалися. ...
Міську вкладинкудо районної газети буде збережено, збільшено періодичність її виходу,
а також разом з досягненнями будуть висвітлюватись проблемні питання міської громади.
Банально просто ( Або один кадр реальності)Десь почулися кроки в коридорі і відкрилися двері, в які просунувся букет троянд. А сльоза на щоці у співачки ще трималася , декілька секунд, а потім впала і загубилася, як та мрія, - у якої був, свій, час…
Хто буде завтра ближній ?( Думки , які говорять)Але життя така собі цікава реальність, що посилає різні зустрічі з мудрими і «пустими» людьми. І кожна людина не знає, хто буде її другом завтра. Хто буде той ближній, який подасть руку помочі, або поділиться порадою від чистого серця.? ...
Пам'ятаєш, мамо, як ми разом вчилися малювати палички в першому класі? Потім, довгими холодними вечорами, я писала сама, швидше виводила букви і бігала до вікна, щоб не пропустити, коли ти будеш повертатися з роботи... І це трепетне очікування відгукувалося в моїх дитячих, не вмілих написаних літерах... Потім почерк ставав рівнішим, правильнішим…Але не вистачало тепла твоєї руки, яка, обнявши колись мій кулачок, виводила літеру «м», потім «а», і збирала цілий світ в одному слові: «М А М А»!
