|
|
Ютуб-відеоканал "Баштанка"
| |
| vagonta | Дата: Вт, 13.12.2022, 17:07 | Повідомлення # 16 |
 Є сумніви
Група: Адміни
Повідомлень: 31
Статус: Відсутній
| (Увага! Багато інформації про місто Баштанка, зважаючи на нові дослідження або змінено, або потребують перевірки та вивчення)
Послевоенные годы
В 1944 г. вступили в строй райпромкомбинат, промышленная артель им. Н. К. Крупской, мельница. Начала работать МТС.
В мае 1944 г. начали функционировать больница, детские ясли. В сентябре открыли двери начальная и семилетняя школы. Работал районный Дом культуры им. Т. Г. Шевченко. В 1945 г. вступил в действие местный радиоузел, а в начале 1946 г. — электростанция.
В 1947 г. в районной больнице насчитывалось 50 коек. Здесь действовали хирургическое, терапевтическое и диагностическое отделения. Медицинскую помощь населению оказывали 12 медработников, в том числе три врача. Особой заботой окружили детей, родители которых погибли на фронте. В 1946 г. были организованы три пункта, где получали питание 140 детей, начал работать детский дом на 150 мест.
В 1949/50 г. в трех школах села — средней, семилетней и начальной — 35 учителей обучали 870 учеников. В 1946 г. организован районный пионерский клуб.
Важную роль в развитии сельскохозяйственного производства сыграло объединение колхозов. В 1952 г. в Баштанке из пяти были созданы четыре колхоза — им. Коминтерна, им. Кирова, им. Калинина и «Україна». Неуклонно укреплялась экономика сельхозартелей. К 1956 г. денежные доходы хозяйства «Україна» по сравнению с 1951 г. возросли более чем вдвое и составили около 5 млн руб. (в масштабе цен до 1961 г.). В 1955 г. колхоз участвовал во Всесоюзной сельскохозяйственной выставке. Выставочный комитет наградил его дипломом 1-й степени и премировал двумя автомашинами.
В 1958 г. на базе четырёх сельхозартелей были образованы две — им. Коминтерна и «Україна» (с 1963 г.— «Комуніст»). Механизация производства, внедрение достижений науки в сельском хозяйстве и передового опыта позволили колхозам «Комуніст» и им. Коминтерна из года в год повышать урожайность полей. В 1959—1965 гг. в колхозе «Комуніст» урожайность зерновых составила в среднем в год 17,4 цнт с гектара, в хозяйстве им. Коминтерна — 15,9 цнт.
В 1975 г. создано Баштанское производственное объединение «Колхозживпром», специализирующееся на производстве продуктов животноводства, а также кормов на промышленной основе. За годы десятой пятилетки здесь произведено в среднем в год 4047 тонн мяса, 6,2 млн штук яиц.
В 1972 г. в поселке построен комбикормовый завод. В 1980 г. на предприятии изготовлено 25 тыс. тонн комбикормов.
Одним из крупнейших предприятий района является Баштанский сыродельный завод (вступил в строй в 1973 г.), где насчитывается около 300 рабочих и служащих. В 1980 г. на заводе произведено 1052 тонны сыра и 1341 тонна масла. Вырабатываемая продукция отправляется в Москву, Ленинград, Донецк и другие города Советского Союза, а также экспортируется в Польшу, на Кубу.
В Баштанке работает пищевкусовая фабрика, вступившая в строй в 1980 г. В том же году её коллективом было выпущено валовой продукции на 476 тыс. рублей.
В 1964 г. вступил в строй Баштанский завод строительных материалов.
Зв'язок з адміном сайту Баштанка.НЕТ: vagonta@gmail.com, 068-083-95-79 ("Київстар")
|
| |
| |
| vagonta | Дата: Вт, 13.12.2022, 17:08 | Повідомлення # 17 |
|
Є сумніви
Група: Адміни
Повідомлень: 31
Статус: Відсутній
| (Увага! Багато інформації про місто Баштанка, зважаючи на нові дослідження або змінено, або потребують перевірки та вивчення)
В 1963 г. Баштанка отнесена к категории поселков городского типа. Баштанка застраивается по единому плану. Появились новые улицы — Чкалова, Советской Армии, Молодежная, Олега Кошевого. Выросли десятки многоэтажных домов. Жилищный фонд составляет 125 тыс. кв. метров. Проложено 81,5 км водопровода. Возведены новые здания районного узла связи, ДОСААФ, комплекс сооружений ветбольницы, автобусная станция, два новых детских сада и др. Только в девятой и десятой пяти летках проложено 14,8 тыс. кв. метров тротуаров, посажено более 40 тыс. деревьев. Разбиты клумбы, цветники, газоны, высажены декоративные кустарники. Зелёный массив занимает 50 га. Украшением райцентра являются три пруда. У одного из них устроен пляж.
В 1971 г. в центре Баштанки сооружен памятник участникам вооруженного восстания против деникинцев. На постаменте из красного гранита, на котором возвышается фигура бойца с винтовкой в руках,— надпись: «В народной памяти вечно будет жить бессмертный подвиг героев борьбы за власть Советов». К 50-летию Баштанской республики на центральной площади установлена гранитная глыба, в которую заложили капсулу с письмом жителям Баштанки 2019 года.
Современная Баштанка — административный, индустриальный и культурный центр Баштанского района. Город живёт насыщенной и содержательной жизнью. Наибольших успехов достигли сыроделы из Баштанки. ЗАО «Баштанский сырзавод» является лидером в Украине по производству высококачественных сыров торговой марки «Славия». В его ассортименте более 70 наименований молочной продукции: 16 видов твердых и пять мягких сыров, 14 видов плавленых сыров (из них четыре колбасных четыре пастообразных), масло «Крестьянское» и «Вологодское» в расфасовке подобное. Только за последние семь лет предприятие получило более 70 наград на международных и национальных продовольственных выставках. Высокие достижения имеет и закрытое акционерное сельхозобщества «Заря Ингула», которое специализируется на выращивании, хранении и переработке фруктов. Хозяйство имеет 850 га сада, 32 трактора, 23 автомашины, полный комплект специализированной техники для работы в саду, фруктохранилище на 3300 т. Неоспоримый авторитет среди товаропроизводителей Баштанского района имеет ОАО «Баштанский сельскохозяйственная МТС». Коммунальное предприятие «Горводоканал» предоставляет жителям Баштанки коммунальные услуги по водоснабжению, а также канализационные. Успешно работают также ООО «Строитель», КП «Добробут», ООО «Хлебокомбинат», КО «Правопорядок» и ассоциация ОСМД «Единая семья». Город Баштанка имеет развитую социальную сферу. На её территории работают три дошкольные учебные заведения и учебно-воспитательный комплекс «Венчик», две общеобразовательные средние школы, гимназия, два профессионально-технические училища, музыкальная школа, краеведческий музей, Дом детского и юношеского творчества, центральная районная библиотека и две её филиалы, городской культурный центр, кинотеатр «Юность», детская юношеско-спортивная школа и стадион «Колос». Медицинскую помощь жителям города оказывает Баштанская центральная районная больница и амбулатория семейной медицины
В годы гражданской войны Баштанка была центром Баштанской республики.
В 1914 году здесь родился будущий Герой Советского Союза Иван Бондаренко.
Здесь 11 марта 1944 года погиб в бою советский военачальник Е. Г. Пушкин.
Зв'язок з адміном сайту Баштанка.НЕТ: vagonta@gmail.com, 068-083-95-79 ("Київстар")
|
| |
| |
| vagonta | Дата: Вт, 13.12.2022, 17:39 | Повідомлення # 18 |
|
Є сумніви
Група: Адміни
Повідомлень: 31
Статус: Відсутній
| Баштанка. Історія однієї битви
12 квітня 2022
Євген Приходько
Миколаїв, зупинивши наступ росіян, врятував Одесу. Вознесенськ — стратегічно важливу Південноукраїнську АЕС. Але чи чули ви про Баштанку на Миколаївщині, жителі якої розбили ворожу техніку та зупинили наступ на центр України? Розповідаємо, чим сьогодні живе прифронтове місто і як боротьбу із загарбниками згадують її учасники.
Сергій сидить на сходах і збирає у покоцаний старий кошик цеглу з власного дому. Там, де колись був вхід, — завал. «Нас обстріляли з “Градів”, у будинок влучили два снаряди». Прямо з двору відкривається краєвид на величезний ставок. До води метрів двадцять. Сергій почав зводити тут дім 1995-го й через два роки вже заїхав із речами.
1-го березня в його місто Баштанку, що за 70 кілометрів на північ від Миколаєва, зайшло від 250 до 300 одиниць російської військової техніки та близько 600 живої сили. Війська РФ рухались, імовірно, у бік одного із найважливіших промислових центрів України — Кривого Рогу.
Але перед Баштанкою спочатку їх у відкритому полі зупинили чоловіки з села Явкине. «Ми зібрались без форми й зброї і вийшли їх зустрічати. Хотіли поговорити, щоб вони їхали назад», — розповідає Олександр Коврига, колишній учитель фізики та інформатики, а сьогодні — староста Явкиного, повз яке переміщувалися окупанти. 25-річний чоловік згадує, що солдат, який вів колону, видавався адекватним і після розмови навіть почав сумніватися. «Потім із колони вискочила третя чи четверта машина. Звідти почали стріляти в повітря і кричати “всех палажу”, і вони пішли далі».
До Баштанки залишалось приблизно 20 кілометрів. Місто, яке до війни налічувало 12 тисяч мешканців, маючи тільки стрілецьку зброю та коктейлі Молотова, вирішило не пропускати ворога та вступило в бій.
«До оборони стали всі небайдужі», — згадує Олександр Береговий, колишній бізнесмен, а тепер уже як півтора року мер від партії «Слуга народу». Зараз він не в костюмі та краватці, а в формі кольору хакі. У день наступу російської армії 39-річний чоловік із іншими представниками місцевої влади взяв до рук автомат. Приєднались і мисливці.
Чиновники та депутати розділилися на дві групи. Перша разом із теробороною обстрілювала ворожу колону на в’їзді, а друга, чисельніша, приймала бій у центрі.
«Дай боже вижити. Хорошо мочимо, остановили колону посеред міста. У них двухсотих прилічно», — розповідав під час бою депутат обласної ради Віталій Гомерський, одягнутий у звичайну темну куртку. Перебуваючи під обстрілами, він запустив пряму трансляцію в соцмережі. «Ну, рєбята, тримайтеся, слава Україні, ми не здамося».
Ворожу колону вдалося зупинити у центрі міста. 78-річний місцевий мешканець коктейлем Молотова знищив російський «Град». Тривав запеклий бій.
Про ті години зараз нагадує обгорілий торговий центр із мозаїкою космонавта часів Радянського Союзу. Навпроти — обстріляний супермаркет АТБ, який і до цього був на ремонті. 1-го березня росіяни вбили охоронця. «У нього не було зброї, він навіть не мав на собі форми. Звичайний сторож. Ліг лицем на землю, і вони його розстріляли, в голову. Випустили в нього рожок», — розповідає Береговий.
Під час бою один із працівників міськради отримав кульові поранення в два плеча. «Тоді вони пішли в наступ, але один із наших кинув гранату, то вони й подумали, що у нас є не тільки стрілецька зброя, а й гранати та кулемети, тому й відступили», — коментує мер Баштанки.
Дії його громади підтримувала авіація ЗСУ. Росіяни почали розбігатися хто куди. На центральній вулиці палала техніка з білими буквами Z. Лежали трупи.
Частині окупантів вдалося виїхати за Баштанку. Вони розвернули «Гради» і почали обстрілювати місто. «Ми сиділи в підвалі. Нас було восьмеро: родичі, сестра, мама, та люди з багатоповерхівок. Ми відразу відчули, що в будинок потрапило, бо земля трусилася. В підвалі попадали всі плафони», — згадує Сергій, стоячи біля розвалин свого будинку.
«Вони сюди вже не йшли, вони зрозуміли, що місто їх не пустить, що їм тут будуть гайки, — розповідає Береговий. — Ми багато техніки захопили, вони її просто кидали, тікали, деяка техніка у них просто глохла... Якщо всі міста будуть давати супротив, вони розумітимуть, що в кожному будинку їх чекає смерть. Ми тоді дійсно виграємо».
В той час в околицях вже згаданого села Явкине староста Олександр із братом Юрієм та односельцями оточували російських солдатів. Троє окупантів, яких тут спеціально залишили, охороняли перевернутий КамАЗ. Вантажівка була з тієї колони, що рухалась на Баштанку, але перекинулась.
«У Баштанці йшли бої, а у нас тут КамАЗ перевернутий із боєприпасами, тож ми згуртувалися з хлопцями з інших сіл й оточили цих трьох солдатів», — розповідає Олександр.
Зв'язок з адміном сайту Баштанка.НЕТ: vagonta@gmail.com, 068-083-95-79 ("Київстар")
|
| |
| |
| vagonta | Дата: Вт, 13.12.2022, 17:42 | Повідомлення # 19 |
|
Є сумніви
Група: Адміни
Повідомлень: 31
Статус: Відсутній
| Баштанка. Історія однієї битви
(продовження)
Одного взяли в полон. «Там хлопець молодший за мене, плакав, йому було страшно». Другий утік, але наступного дня його схопили в іншому селі. Третій загинув. Звали його Алєксандр Вейнбергер.
«Ми йому пропонували здатися. Ми — мирні мешканці й не хотіли нікого вбивати. Це була самооборона: він намагався кинути гранату», — зітхає Олександр. Чоловік сподівався, що під час відступу росіяни заберуть тіло загиблого товариша, але ворожа колона з тих, кому вдалося вижити в Баштанці, пройшла повз.
Тому Олександру разом з братом Юрієм довелось повертатися на те місце. «Він там кілька днів пролежав, треба ж було по-людськи його кудись діти. Ми їхали з братом і не до кінця розуміли, що це все відбувається в реальності, що ми будемо хоронити людину».
Тіло ворожого солдата лежало на піщаній дорозі, руки складені під ним. Брати побоювалися, що може спрацювати та сама незірвана граната, яку він хотів кинути в мирних мешканців. «Ми прив’язали до його ніг мотузку і відтягнули трохи машиною. Це була страшна картина».
За десять метрів від перевернутого КамАЗа видніється хрест, збитий із двох палиць. На ньому — підсумок Невеличка сумка-контейнер, яку носять на поясному ремені чи розвантажувальному спорядженні, призначена для перенесення боєприпасів. російської армії. Збоку — черевики загиблого. «Я скинув його документи в групу в телеграмі “Ищи своих”. Хотілось, щоб його знайшли рідні. Я не звик до людей ставитись так, як вони», — каже Олександр, стоячи над могилою Вейнбергера.
Після бою 1-го березня російських солдатів, які розбіглися хто куди, ще три дні ловили по околицях. Когось знаходили в підвалах. Групу з 12 росіян захопила тероборона одного з сіл — без особливої підготовки.
Загалом на території Баштанської територіальної громади у полон узяли 28 окупантів.
Після бою місто на два тижні залишилося без водопостачання, світла та газу. Воду мешканцям розвозили бочками з місцевого ставка.
«Баштанку почали обстрілювати і зі “Смерчей”, і з “Градів”, і авіабомби скидали», — розповідає мер Береговий. За його словами, це помста через те, що вони дали бій. «Але ж ми — звичайні люди, ми просто захищаємо свої оселі, це не ми прийшли до них, а вони до нас. У нашій громаді немає ні аеропортів, ні військових, ні складів, ні зброї, жодної військової інфраструктури. У нас місто стільки не коштує, скільки сюди скинули боєприпасів».
Один із найпотужніших обстрілів відбувся 13 березня. Російський літак скинув на Баштанку авіабомби на парашутах. Місцевий мешканець Олександр вийшов на своє подвір’я з підвалу, де через обстріли сидів останні дні. На годиннику була приблизно 8-ма ранку. 37-річний чоловік зробив собі каву. «Дивлюсь, а воно в повітрі вибухає, а потім почалися на землі вибухи. То були касетні бомби».
З його хати зірвало дах. Повилітали вікна. Сусідські будинки позносило. Олександр відразу побіг до завалів.
«Ми відкопуємо сусіда, а він кричить: “Путін — підарас, Путін — підарас!” Тільки винесли його звідси, як через пів години все загорілося». Тоді дивом ніхто не загинув.
Зв'язок з адміном сайту Баштанка.НЕТ: vagonta@gmail.com, 068-083-95-79 ("Київстар")
|
| |
| |
| vagonta | Дата: Вт, 13.12.2022, 17:42 | Повідомлення # 20 |
|
Є сумніви
Група: Адміни
Повідомлень: 31
Статус: Відсутній
| Баштанка. Історія однієї битви
(закінчення)
Вікна Олександра зараз забиті. Дах уже перекритий. «До нас приїжджали волонтери, то привозили шифер. Кожного дня вони по хаті перекривали, але свою я сам перекрив».
Неподалік зруйнованих осель — кілька п’ятиповерхівок. Майже у кожній квартирі вибиті вікна. Бокові бетонні стіни пробиті наскрізь. Між будинками на лавочці, під якою спить кіт, сидять жінки похилого віку. Вони не виїхали. Зараз у Баштанці залишилось приблизно 30 % місцевого населення.
«Вибухова хвиля вибила двері, скло на балконі. Почула вибухи і як схопилася, почала бігти, аж нога, що дошкуляє, перестала боліти. Біжу до ванни, скло летить... Моя мама була в Німеччині, якщо вона зараз би встала з могили, напевно би криком кричала. Німці не розуміли нас, а ці ж розуміють...» — згадує 13 березня 64-річна Наталя.
Поруч стоїть Ганна. 59-річна жінка розмовляє чистою українською мовою, згадує польську, яку вчила в початкових класах. Її родина походить із Польщі. Перекидаємось кількома фразами. Ганна починає цитувати Шевченка:
Кохайтеся, чорнобриві,
та не з москалями,
бо москалі — чужі люде,
роблять лихо з вами.
«Всі українці просять миру і божої благодаті. Я боюсь заходити у свою квартиру. Молоді виїхали, а ми залишились», — розповідає Ганна і просить опублікувати одне прохання:
— Від усього українського народу просимо, щоб був мир. До нас прийшов окупант, наробив біди всім людям… Дуже хочеться миру, у Бога просимо, звертаємось... І польський народ нас не покинув, він нам допомагає всім, чим може, приймає наших людей. Так, там комфортно, спокійно, але їм там теж не дуже легко. Поляки допомагають — низький їм за це уклін. Ми хочемо миру.
З-під хмар виповзло сонце. Сіяє.
За час війни у Баштанській територіальній громаді Росія зруйнувала 176 будинків.
Автор Євген Приходько
12 квітня 2022
Зв'язок з адміном сайту Баштанка.НЕТ: vagonta@gmail.com, 068-083-95-79 ("Київстар")
|
| |
| |
| vagonta | Дата: Вт, 13.12.2022, 17:47 | Повідомлення # 21 |
|
Є сумніви
Група: Адміни
Повідомлень: 31
Статус: Відсутній
| «Ми ніколи не були кріпаками»: історія оборони Баштанської громади з Миколаївщини
Автор: Ігор Данілов
«Пофіг танки, ми – з Баштанки». Ці слова стали одним з гасел героїчної боротьби миколаївців проти російських загарбників. Знімки фермерів поруч з відвойованою багатомільйонною технікою облетіли соціальні мережі.
Цей населений пункт – колишній районний центр – розташовано у годині їзди від Миколаєва. Саме через нього увечері 1 березня хотіли пройти окупанти, однак, їм цього зробити не вдалось. Місцеві зустріли російських солдатів так, що ті побігли полями.
«Велика частина техніки повернулася через Снігурівку, у мене відео, де над цим сміються звичайні люди, - сказав по слідах цього епізоду війни голова військової адміністрації Миколаївської області Віталій Кім. - Зараз ніч, коли люди збирають техніку, збирають усе, що вони покидали на полях і складають собі в ангари, чекають, коли ті підуть».
То звідки такий бойовий дух у баштанців? Це питання задаю Олегу Требуху. Він директор місцевого краєзнавчого музею. Хто як не він усе знає про корені.
Виявляється, не все так просто. Ще на початку 19 століття до цих міст з Полтавщини переїхали нащадки козаків. Тому і село назвали Полтавкою. У сучасну Баштанку його перейменували лише у 1928 році.
«Люди, які тут заселилися, отримали статус державних селян. Вели себе мирно, але кожний навкруги знав, що чіпляти їх не можна – дадуть по зубах. Такий войовничий дух перейшов від батьків та дідів. У той час, як у сусідніх селах батрачили, тут казали: «Ми ніколи не були кріпаками», - зазначає Олег.
В історію України Баштанка ввійде пізніше – у 1919 році. Тоді цей край захоплять білогвардійці. Почнеться грабіж, терор, намагання повернути поміщицьке землеволодіння. І селяни збунтуються. Староста Полтавки-Баштанки Павло Тур та його брат Іван за підтримки місцевого населення спочатку організують перший загін з 50 чоловік. Потім повстанським комітетом буде оголошена мобілізація чоловіків віком від 18 до 35 років, і з’являться 5 загонів загальною кількістю 2000 чоловік.
Це назвуть Баштанським повстанням, а сама Баштанська республіка проіснує 2 місяця.
Хтозна, прочитай російські військові про це, можливо, і не ризикнули піти через пекло. Але ж вони малограмотні – три букви знають, і то пишуть їх не по-людськи.
Поки Генеральний штаб Збройних сил України рахував дані, отримані з усіх напрямів, тут вели підрахунок власних досягнень. На 7 березня Баштанська територіальна оборона повідомила про рекорд – за 10 днів спротиву захоплено три «Панцири». Залізли і інтернет пошукати, скільки ця залізяка коштує. І були здивовані. Вартість зенітно-ракетного гарматного комплексу «Панцир-С1» склала від 13 до 15 мільйонів доларів. Помножили на курс гривні – вийшло понад мільярд. «Оце так заробили», - сміялись баштанці.
Звертаючись до громади, її голова Олександр Береговий слів не підбирав:
«Не перестаю дивуватися сильному духові нашого народу та героїзму людей Баштанщини. Сьогодні селяни Плющівки та Піски під керівництвом старости Анатолія Баранникова самотужки схопили, нейтралізували та взяли в полон з десяток російських окупантів. "Недовизволителі" цілі та неушкодженим були вже передані в руки Нацполіції. Користуючись нагодою хочу висловити щиру подяку безстрашним мешканцям двох місцевих селищ! Своїм прикладом Ви надихаєте інших, як треба відчайдушно охороняти рідний дім та свою землю!»
Зв'язок з адміном сайту Баштанка.НЕТ: vagonta@gmail.com, 068-083-95-79 ("Київстар")
|
| |
| |
| vagonta | Дата: Вт, 13.12.2022, 17:48 | Повідомлення # 22 |
|
Є сумніви
Група: Адміни
Повідомлень: 31
Статус: Відсутній
| «Ми ніколи не були кріпаками»: історія оборони Баштанської громади з Миколаївщини
(продовження)
Його сторінку в соціальній мережі прикрашає картина Репіна «Запорожці». І не дарма. Відомий художник вважається російським, хоча народився у Чугуєві – місті Харківської області неподалік від кордону з ворогом. Свого не віддаймо – в цьому переконаний не лише Олександр, а й кожний українець.
Проте, на свою сторінку з початком бойових дій не заходить. Комунікує через групу у фейсбук. Там його короткі відео звернення до громади побачить більша кількість людей. Він менеджер військового часу, а це потребує постійно вирішувати складні питання життєзабезпечення громади. Бути разом з військовими, територіальною обороною, працівниками комунальних підприємств, волонтерами. Серед них – координаційний центр «Бункер». У Баштанці кажуть: у нашій громаді кожен воює на своєму фронті - на передовій, чи вдома. Неважливо, як ви підтримуєте Україну: в'яжете шкарпетки, печете пиріжки, патрулюєте вулиці, надсилаєте кошти, допомагаєте сусідам, виховуєте дітей, чи тримаєте в руках зброю.
Нещодавно «Бункер» допоміг організувати систему забезпечення сіл продуктами першої необхідності та ліками. Пішли перші поставки. В села громади передали ліки, борошно, крупу, засоби особистої гігієни, теплі ковдри, рушники. Люди, які не мали можливостей придбати продукти, отримали 163 продуктових набори.
«Наші земляки надають допомогу і військовим, котрі у лавах загонів територіальної оборони і охорони», - розповідає Василь Гонта. До війни редагував газету «Голос Баштанщини». Тепер встав на захист рідного міста. Особливі слова подяки адресує вірянам церкви «Жива вода», а також жителям навколишніх вулиць, які допомагають вірянам у приготуванні їжі власними силами і продуктами.
Український боєць сам по собі – страшенна сила, а коли ще нагодований, то будь-кого трощить. Як ілюстрація – знімок баштанця у формі територіальної оборони. Чоловік показує на провіант, і з усмішкою говорить: «За це сало положимо усіх».
Але гумор зараз рідкий гість на землі Баштанщини. Війна триває, і кожного дня приносить сумні звістки. Вранці 13 березня ворог здійснив авіаудари. Пошкоджені житлові будинки по вулиці Сазоненка. В одному з них знаходилися люди. Ціла родина зазнала жаху від "освободітельних действий руського мира". Жінка та дочка не травмувалися, а ось батько опинився під завалами.
Людям боляче дивитись на те, що зруйновано, але вони налаштовані рішуче. Ситуація зараз контрольована. У місті потрохи відновлюють пошкоджені комунікації, роздають гуманітарну допомогу. Місцеві кажуть, що їх не скорити. Щоб не трапилось, вперті: «Та ми з Баштанки! Всі разом, в єдності!».
Зв'язок з адміном сайту Баштанка.НЕТ: vagonta@gmail.com, 068-083-95-79 ("Київстар")
|
| |
| |
| |
