Цьогорічна осінь радує всіх
чарівними барвами, п’янким повітрям. Як завжди, вересень щедрий на
традиційні шкільні свята: День знань, День учителя. Особливо близькими
вони стали тим вчителям, які більшу частину свого життя віддали
благородній справі – навчанню та вихованню дітей. Нинішній вересень до
щему у серці запам’ятається нашому шановному колезі Бондаренку Анатолію
Івановичу. школа провела його на заслужений відпочинок. У наш непростий, бурхливий час
великою рідкістю є вчитель із 43-річним педагогічним стажем, та ще й в
одній школі. Новопавлівська загальноосвітня школа стала єдиним місцем
роботи Анатолія Івановича, починаючи з 1966 року. З повагою і любов’ю
називаємо ми свого колегу «старійшина», «патріарх», «наш аксакал». Це –
наш старший товариш, друг і порадник. Немає жодної людини в Новопавлівці,
хто б не знав цього поважного вчителя. Майже три покоління односельчан
– його вихованці. Наше село стало йому рідним, а школа – другою
домівкою.
Людмила Домарацька, староста села Зелений Клин, депутат Новопавлівської сільської ради. – Цього свята зеленоклинці чекали з нетерпінням і готувались довго і ретельно. Навели належний порядок біля своїх осель, підготували клуб. У нас гарне село, люди в ньому добрі, хороші. Та хотілося б, щоб ми були дружнішими, щоб допомагали один одному, щоб у громадському житті села брали участь всі його мешканці.
Альона і Надія Селєнкові, сестри-школярки. – Ми народились і виросли в Зеленому Клину. Нам подобається наше мальовниче село. Але дуже прикро, що воно старіє, багато порожніх, покинутих хат. А так би хотілося після закінчення школи і здобуття професії повернутись сюди, щоб тут для нас була робота, щоб ми були тут корисними.
Кожне село, як і людина, має свою біографію, своє обличчя, роки злету і роки падіння. В ці серпневі дні відзначило своє 100-річчя степове село Зелений Клин, славне працьовитими, співучими людьми.
Незабутні спогади залишились у зеленоклинців і гостей після святкування дня села, яке проводилося вперше.
Суботній день 15 серпня виявився, мов на замовлення, лагідним і теплим, як серця і душі жителів цього степового села. Зібралися зеленоклинці в святково прикрашеному кульками, стрічками і квітами місцевому клубі, щоб всією сільською родиною відзначити 100-літню річницю заснування своєї маленької батьківщини.
У центрі села Новопавлівка стоїть красива церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка отримала свій статут у 1991 році. Коли в 60-ті роки ХХ століття
активісти-атеїсти знищили церкву, яка стояла неподалік теперішньої,
новопавлівці вирішили відродити духовну святиню. Звичайно, такого
величного храму, як був, людям власними силами було не відродити. Тож
придбавши приміщення, його переобладнали під церкву. Всі роботи
виконувались на пожертву прихожан, меценатів. Працювали новопавлівці
способом толоки. Приходили всі: і віруючі, і ті, хто до церкви не
ходить. Таким чином збудували і гарну огорожу навколо неї. Провівши
декілька суботників, викопали і залили фундамент. За помірну ціну
змурував огорожу В. Г. Палій з Баштанки....
