 Коротка біографія
Вадатурський Андрій Олексійович - народився 11 квiтня 1973 року на станції Трикратне Вознесенського району Миколаївської області.
Батько засновник компанії "НІБУЛОН".
Освіта вища. У 1996 році закінчив Український Державний морський технічний університет (місто Миколіїв), факультет електроустаткування і автоматика суден.
Економічний факультет Лондонської школи економіки і політики, магістр наук з економіки, 1997–2000 рр.
Одружений, має сина і двох доньок.
Кар’єра
1996 - 2001 рр. - ТОВ Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", менеджер комерційного відділу;
2001 - 2003 рр. - Сільськогосподарське підприємтсво "НІБУЛОН", начальник торгового відділу;
11.04.2003 - Сільськогосподарське підприємтсво "НІБУЛОН",заступник генерального директора
З 11.09.2014 рр - Голова Наглядової Ради ТОВ Сільськогосподарське підприємтсво "НІБУЛОН".
Заслуги та досягнення
У 2008 р. удостоєний звання «Городянин року» в номінації «Підприємництво». У 2009 р. А. Вадатурський став членом Міжнародної асоціації діючих мукомолів (IAOM). Ця асоціація вже понад 100 років об'єднує великі компанії більш 70 країн світу.
Народний депутат України
На парламентських виборах 2014 року балотувався по округу №130 від «Блоку Петра Порошенка», де переміг, набравши 43,75% голосів. Друге місце зайняв самовисуванець Фелікс Ольшевський із результатом 26,53% голосів. Цікаво, що на парламентських виборах 2012 року тут здобув перемогу кандидат від «Батьківщини» Ігор Бриченко - єдиний з опозиціонерів-мажоритарників у Миколаївській області. Проте цього разу Бриченко вирішив йти не по округу, поступившись ним Вадатурському-молодшому, а 47-м номером у списку «Народного Фронту» і тепер також стане народним депутатом.
Публікація про Андрія Вадатурського в районній газеті "Голос Баштанщини" під час виборчої кампаніх 2014-го року:
Андрій ВАДАТУРСЬКИЙ:
«У новому парламенті потрібні чесні, сильні та сміливі»
Партія «Блок Петра Порошенка» висунула Андрія Вадатурського кандидатом у народні депутати по 130-му виборчому округу. Всі, кому відома історія становлення, розвитку і боротьби компанії «НІБУЛОН», схвалюють цей вибір, тому що все, за що коли-небудь бралися Вадатурські, виконувалося і перевиконувалося.
– Це велика довіра і величезна відповідальність, але я прийняв рішення та маю намір стати народним депутатом, тому що люди чекають від парламенту наступного скликання пjтужного ривка, стрімких реформ, без яких Україна не виживе, – сказав А. О. Вадатурський. Він готовий присвятити себе законодавчій роботі, аби максимально приблизити у нашій країні зміни на краще.
– Останнім часом у мене багато зустрічей з найрізноманітнішими людьми. І коли мене запитують, чому я прийняв таке рішення, що хочу зробити, і чи вірю я у реальність теперішніх, незворотних змін і ефективних реформ, відповідаю так. Коли ми починали займатися сільським господарством (а наша компанія ровесник незалежної України), ця сфера діяльності вважалася зовсім пропащою та невигідною. Земля заростала бур’янами, було багато покинутих площ і здавалося, що так буде завжди.
Побутував навіть анекдот: хочеш витратити гроші красиво – витрать їх на жінку, хочеш витратити швидко – йди в казино, хочеш витратити все сповна – займись сільським господарством.
Нас також відмовляли займатися сільським господарством, не вірили в успіх та передрікали швидкий крах. Але ми працювали, знали, чого хочемо, стали залучати кредитні ресурси міжнародних банків, освоювали нові технології, нові ринки збуту і т. д. Нині у нас філії по всій Україні, ми знаємо про українське сільське господарство все, і не з теорії, а на власному досвіді.
За минулі роки ця сфера діяльності сильно змінилася – стало зрозумілим, що сільське господарство може і повинно стати локомотивом української економіки. «НІБУЛОН» завжди ламав
стереотипи і розривав шаблони. Ми стали експортувати зерно, хоча нам знову радили «не лізти не в свою справу». Та ми не хотіли залежати від міжнародних компаній і самі стали освоювати ринки збуту, хоча ніхто не вірив, що у нас це вийде. А ми збудували свій термінал і стали найбільшим експортером зерна в країні. Увесь цей час нам ніхто не допомагав, нас ніхто не підтримував. Зате перешкод було сповна. Завжди, коли ми ставили перед собою нові завдання, нам казали «нічого не вийде» і «це неможливо».
Так було і тоді, коли ми стали будувати свої баржі на заводі «Океан», щоб налагодити транспортування зерна по воді – автовок великої вантажопідйомності, а залізничних вагонів завжди не вистачає. Та потім на завод прийшов новий власник, виробництво зупинилося, наш контракт не був виконаний, і нам довелося думати, що робити далі. Ми збудували плавкран «Святой Николай» у Румунії, але вирішили, що свій флот будемо будувати тут. І якщо в Україні немає надійних партнерів, будемо будувати судна самі. Купили завод «Лиман». І знову нам говорили, що у нас нічого не вийде, що будувати судна невигідно – ринок фрахту впав, дешевше будувати у Китаї і т. д. І що, врешті-решт? У Миколаєві всі суднобудівні заводи стоять. Наш працює і вже забезпечений замовленнями на кілька років уперед. Збудовані нами судна і дешевші, і якісніші за збудовані у Китаї. Наразі ми плануємо розширення власного будівництва флоту, що зводиться за українськими проектами, з українського металу та ходитиме під українським прапором. Розширюючи наше виробництво, ми надамо додаткові робочі місця мешканцям Миколаївської області.
Зараз ми займаємося відродженням судноплавства по Дніпру і Південному Бугу, це дуже масштабні проекти. «НІБУЛОН» завжди доводив: масштабні завдання – не перепони, а стимул. Якщо ціль правильна, якщо ти йдеш до мети чесним, законним шляхом, і робиш те, що потрібно, а не те, що тобі намагаються нав’язати чиновники або обставини, все вийде.
А нині перед нами, перед всією країною найбільш масштабне завдання за всю історію нашої держави – у найстисліші терміни провести реформування одночасно всіх сфер діяльності: економіки, судово-правової системи, освіти і медицини. Завдання глобальне і складне. І, напевне, знайдуться ті, хто буде казати «неможливо» і «не вірю». Нам також ніхто не вірив, та ми завжди добивалися того, чого хотіли, і це відповідь тим, хто не вірить, що ми можемо швидко відновити країну. Якщо зміг «НІБУЛОН» – зможе й Україна. Головне – розуміти: всі системні зміни починаються з правильно поставленої цілі. Наша спільна мета нині правильна і праведна – порятунок Вітчизни. Країна потребує нашої допомоги, і ми не маємо права залишатись осторонь.
– Але нині у парламент ідуть і представники старої влади, котрі готові на все, аби лише зберегти попередній режим, законсервувати систему кругової поруки, за якої хабарник захищає хабарника, народу кидають жалюгідні подачки, а у владу йдуть для того, аби красти навіть не заводами – галузями. За реформи доведеться боротись.
– Ми вистояли у такому протистоянні, з яким не зрівняється навіть запекла парламентська боротьба. Коли режим Януковича кинув оком на нашу компанію, а у них була негласна програма ліквідації лідерів галузі, до нас приїжджали керівники відомства та регіону і прямим текстом казали, що ми повинні віддати компанію.
Що нам дозволять зберегти за собою частину «НІБУЛОНу», якщо ми будемо «правильно» себе вести, і що буде, якщо ми не погодимось. По суті, на «НІБУЛОН» була здійснена потужна рейдерська атака, замовники якої знаходились на верхівці державних управлінських структур. При Януковичі відбувався не переділ ринків, не боротьба за сфери впливу, а захоплення і грабіж, які здійснювались руками податкової, прокуратури, судів і СБУ.
Коли ми відмовилися грати за їх правилами, на нас звалили всю силу державної репресивної машини, але й не гребували перевіреними бандитськими методами. Спочатку, щоб залякати, підпалили офіс «НІБУЛОНу» по вул. Фалєєвській. Не залякали. Тоді податкова виставила нам абсолютно надуманий штраф 85 мільйонів гривень.
СБУ порушила проти нас справу – за нас взялася контррозвідка! За що? За те, що спілкувалися з представниками посольств різних країн, розповідали про те, що тут відбувалося. Потім був створений кілер українського АПК «Хлібінвестбуд», за допомогою якого відмивалися тіньові, офшорні сотні мільйонів гривень. Під цю компанію перекроїли експортні квоти, «НІБУЛОНу» не дали нічого.
Дев’ять місяців наша компанія не працювала, тому що не мала права експортувати готове до відправки зерно. А у цей час працівників викликали на допити в СБУ і допитували по 12 годин. При чому, відверто мордували не керівництво, не власників компанії, а молодих дівчат з відділу закупівель. Упродовж року у нас було 450 перевірок. Ми потім підрахували: лише на копіювання різного роду документів було витрачено 18 тонн паперу!
«НІБУЛОН» вистояв, ті самі чиновники особисто вибачались і казали, що вони не очікували, що ми будемо так захищатися і чинити опір. Так хіба ж можна допустити, щоб отой час, такі методи «управління країною» повернулись? Це навіть не державний бандитизм, це звичайний кримінальний бандитизм з використанням державної репресивної машини.
Я повірив Петру Порошенку.
Він освічена людина, виходець із бізнесу, на собі пережив усе, з чим стикались виробники у нашій країні – свавілля і жадібність податкової, корумпованість силовиків і чиновників. Я вірю у те, що він щиро хоче, щоб Україна була цивілізованою і нормально розвивалася, щоб люди могли чесно працювати і чесно заробляти. Але він сам не зможе змінити країну, потрібна критична маса патріотично налаштованих депутатів у парламенті, які зможуть швидко забезпечити законодавчу складову реформ, інакше знову нічого не буде.
Коли я побачив, хто йде у парламент, хто знову рветься до влади, зрозумів, що просто не можу стояти осторонь. Мені стало страшно, що мною, громадянами України знову будуть управляти недостойні люди. Страшно. Що знову може все повернутись. Не можу і не хочу бути у «диванній сотні», яка лише критикує і всіх сварить. Зараз ми просто не маємо права бути глядачами і спостерігачами. У парламенті потрібні нові люди, чесні, сильні і сміливі. Ми у боргу перед нашою країною і просто зобов’язані їй допомогти.
– Чому Ви вибрали такий складний 130-й округ?
– Мені казали, що можна увійти у прохідну частину списку практично будь-якої партії, ставши її донором або спонсором. Але це не наш шлях. Якщо брати на себе відповідальність за долю країни, то я хочу знати тих людей, перед якими мені потрібно буде звітувати за свою роботу, за все, що зроблю. Моє рішення йти у парламент викликане щирим прагненням допомогти реформувати країну, використовуючи для цього всі свої знання, сили і досвід. Мені не потрібен мандат, щоб захищати свій бізнес – ми довели, що змогли самі постояти за себе і захистили «НІБУЛОН» у найбільш безправний час. Мені не потрібно лобіювати сімейний бізнес, тому що наша компанія ніколи не залежала і не користувалася державними преференціями, пільгами і т. д. Я не дивлюся на депутатство як на бізнес, тому що наша сім`я добре забезпечена, але ми завжди і всього добивалися своєю працею. Нині потреба служити державі – це моя громадянська позиція.
Рішення балотуватися по, як кажуть, найбільш складному, сільському округу, до якого входять Баштанський, Березнегуватський, Казанківський, Новобузький, Новоодеський, Снігурівський райони, пов’язано з тим, що, крім реформування державного управління, крім законодавчої діяльності для якомога швидшої модернізації економіки і трансформації суспільства, я планую змінити життя у нашій області, у цьому конкретному окрузі. Щоб показати, що зміни можуть бути швидкими. Це буде зразковий округ, хочу, щоб на його прикладі вся наша область, вся країна побачила, як повинен працювати депутат.
Є перелік питань, які я вважаю пріоритетними. Серед них – будівництво доріг, якими ніхто не займався, і відновлення системи водопостачання. Ми звикли до того, що нам кожна нова влада доказує, що це непідйомні, невирішувані питання. А насправді ж є механізми, за допомогою яких можна добитися багато чого. І кредити дадуть, якщо у фінансових інститутів буде гарантія, що кошти використають за цільовим призначенням, що їх не розкрадуть. Такою гарантією буде моя репутація, репутація нашої компанії, якій беззастережно довіряють міжнародні банки. Ще до виборів, якщо встигну, планую побувати у кожному селі Баштанського, Березнегуватського, Казанківського, Новобузького, Новоодеського, Снігурівського районів. Хочу почути жителів цих сіл, і щоб вони могли почути від мене те, що вважаю для себе важливим. У нас спільна мета – зробити країну багатою, а громадян України – успішними і щасливими.
Нам буде нелегко, тому що доведеться одночасно і очищатись від залишків старої влади, і вичищати корупцію з державного апарату, і створювати, будувати нову економіку, інфраструктуру, систему державної безпеки. Але першими, хто відчує на собі зміни на краще, будуть жителі нашого округу.
– Дякую за інтерв’ю.
Оксана ТИХОНЧУК
|
