Забуті спогади,
Розмиті й загадкові.
Фотографія.
Берізка у всій своїй осінній красі,
Під високою блакиттю неба.
Це ж тоді була такою реальність.
Зараз же, тільки теплі почуття,
Десь у далекому куточку душі.
Отак збираєш докупи крихти минулого.
Щось собі ліпиш із них.
Потім подивишся на зроблену роботу,
А вибираєш сам, в який емоційний фон її пофарбувати.
І тихо, сам до себе посміхаєшся,
Змішуючи воєдину реальність з нереальністю.
Почуття змінюються, а час збігає.
Напевно, головне в житті, -
Не зупинятися.
Рух, це і є саме життя. |
