Мариністика.
Хоч і море далеко,
Але чому, хоч трохи не помарити?
Відчути ранковий бриз,
У ці скупі часи.
Душа і тіло,
Туга за світлом.
Життя чи рабство,
В пошуках втраченого часу
У вирі безпросвітних надій?
Вірю в неминучий день,
І що життя усе розставить на свої місця.
Навіть у найсуворіші часи треба вберегти свою сутність.
Ось-ось взійде сонце і зігріє своїми променями.
І, хоча би, із-за цього треба жити. |
