 27
июня состоялось очередное заседание суда по иску Александра Омельчука к
губернатору Алексею Гаркуше. Напомним – истец требует признать
неправомерными действия ответчика – главы облгосадминистрации А.
Гаркуши – по отношению к его отцу, Андрею Омельчуку, скончавшемуся 1
марта 2008 года, на следующий день после заседания коллегии
облгосадминистрации.
На
это заседание истец – Александр Омельчук – предоставил суду пояснение к
административному иску. Поскольку наши читатели проявляют повышенный
интерес к судебному процессу Омельчук-Гаркуша, мы сочли целесообразным
предоставить нашим читателям возможность ознакомиться с этим
документом. Публикуем текст полностью на языке оригинала.
ЦЕНТРАЛЬНОМУ РАЙОННОМУ СУДУ
МІСТА МИКОЛАЄВА
Вулиця Потьомкінська, 49, м. Миколаїв, 54001
Судді В.О. АЛЄЙНІКОВУ
позивача Омельчука О.А. щодо адміністративного позову
про визнання протиправними дій та бездіяльності голови Миколаївської обласної адміністрації Гаркуші О. М.
Життя мого батька тісно пов'язане з автотранспортом. Він пройшов шлях від водія до керівника АТП-14827.
18
липня 2005 року мій батько був призначений керівником КП
„Автотрансобслуговування", яке ледь жевріло, але піднялось з колін та
стало прибутковим, коли він узявся за справу. Чимало зусиль він поклав,
щоб оновити основні фонди, забезпечити ремонти адміністративного
корпусу, диспетчерської, майстерні, своєчасно сплачувати всі необхідні
податки до бюджету та заробітну плату співробітникам, за що здобув
повагу та шану в колективі підприємства. Людиною він був неконфліктною,
життєрадісною, сповненою сил та оптимізму. Допомагав людям. З огидою
ставився до підлоти та облудників.
Протягом
майже всього свого життя батько не скаржився на серце чи артеріальний
тиск, але постійні стреси за останні півроку підірвали його здоров'я та
звели зі світу.
Біда
прийшла від жорстокого та мудрованого можновладця, автора „маніфесту"
(листівки) під назвою „Добрый день, уважаемые николаевцы", який 60000
разів (саме така кількість листівок була розповсюджена О.М. Гаркушею
під час депутатських перегонів), зрадив своїх земляків, проголошуючи
порядність, доброту, чесність, повагу до людей нормами свого життя. У
той же час, всупереч цінностям, визнаних ним як головні в житті людини,
О.М. Гаркуша використовував посаду голови обласної державної
адміністрації таким чином, щоб зробити життя мого батька нестерпним та
витурити його геть.
Епістолярне
„мистецтво" дурити людей розповідями про порядність та доброту, зичити
їм добра і здоров'я (!) у листівках, мало цинічне продовження, коли
власні амбіції О.М. Гаркуші зіткнулись з конкретною живою людиною,
майбутнє якої залежало саме від нього.
Лише
72 години знадобилось О.М. Гаркуші як тільки він тимчасово почав
виконувати обов'язки губернатора, щоб «поделиться своими мыслями о дне
сегодняшнем и о будущем» (цитата із листівки О.М. Гаркуші) зі своїм
посіпакою Оборонько та нацькувати його на батька.
Отримавши
вказівки від губернатора, Д.М. Оборонько, не гаючи часу, викликав мого
батька до держадміністрації і заявив, мовляв, звільняйся за власним
бажанням «по-хорошему», а ні - «уйдешь по-плохому». Ті, хто будь-коли
залежав від О.М. Гаркуші або працював під його керівництвом, знають,
який зміст мають слова «уйдешь по-плохому». Людину, що не підкоряється
його свавіллю, цькують, наче звіра, обкладають з усіх боків численними
перевірками. Мета одна - довести, що «бунтар» не людина, Ніхто,
принизити його, розтоптати і нарешті звільнити з посади.
Що
повинна робити людина, яка поважає себе, отримавши таку пропозицію?
Захищатись! Відстоювати своє звання людини як найважливішої соціальної
цінності, визнаної Конституцією України! (ст. З Конституції).
І
батько не зігнув спину, не сховав очі, лише серце схопило вперше, та
боляче застукотіло у грудях. Погодитись - значило для нього визнати
себе нікчемою, нездатним постояти за себе.
Не
міг він так зробити і не зробив. Вимога Д.М. Оборонька звільнитись за
«власним бажанням» ним була відхилена, бо такого «бажання» батько не
мав і ніякої провини за собою не відчував.
У
цей день батько прийшов додому збентежений і пригнічений. Такий стан
був викликаний поведінкою Д.М. Оборонько, який звертався до нього на
„ти", не соромився у виразах, поводив себе розв'язно та нахабно.
Болісно було дивитись на батька, адже він стільки сил поклав, щоб
підняти підприємство, а тепер, раптом, звільняйся - і все.
Реалізація
плану „уйти" батька „по-плохому" почалася з липневої колегії
Миколаївської обласної державної адміністрації, яка проходила в м. Нова
Одеса та на яку був запрошений і батько як керівник КП
«Автотрансобслуговування». Я запитував його про те, як пройшла колегія,
чи порушувалось питання стосовно підприємства. Батько розповів про те,
що був присутній на засіданні колегії, але жодного слова відносно нього
чи підприємства сказано не було. Він навіть був здивований навіщо його
запросили, якщо розглядалось коло питань, які не стосувались
очолюваного ним підприємства.
Проте
через декілька днів після проведення цієї колегії розпочались
різноманітні перевірки КП «Автотрансобслуговування», основною підставою
яких стали протокольні доручення вищезгаданої колегії стосовно
незадовільної ситуації та невдалого менеджменту на підприємстві.
Особливо
прискіпливо, за словами батька, проводилися перевірки
Держгірпромнагляду. їх силами робилось все, щоб нашкодити та
паралізувати роботу підприємства: незначні зауваження перетворювались
на критичні для діяльності підприємства фактори. Замість проведення
однієї комплексної перевірки - проводилось безліч окремих і таке інше.
Цей штучно створений нервовий тиск на працівників підприємства і,
безпосередньо на його керівника, не міг не вплинути на настрій та
самопочуття батька. За результатами перевірок були складені численні
приписи, батько був притягнутий до адміністративної відповідальності,
заборонена експлуатація дев'яти верстатів.
Причина
заборони експлуатації - відсутність технічних паспортів на верстати та
обладнання. Чому питання щодо паспортів виплило лише через 7 років
після створення підприємства? Чому, перевіряючи підприємство в 2001
році, інспектори з охорони праці не вказали на цей недолік? Чому
засновник підприємства - облдержадміністрація в особі О.М. Гаркуші,
створюючи підприємство в 2000 році, передала в експлуатацію
непаспортизовані станки та обладнання? Чому впродовж 6 років після
останньої перевірки з нагляду охорони праці засновником не було
організовано жодної планової перевірки? Чому підприємству не надавалась
методична допомога з цього питання? Чому перевірки посипались одна за
одною у серпні 2007 року і тривали впродовж чотирьох місяців? Чому
порушувалось законодавство України під час цих перевірок? Чому всі вони
носили позаплановий характер (крім перевірок КРУ), проводились
зненацька, наче з засідки?
На
всі ці «Чому?» є одна відповідь - чим більше свавілля проявляють
державні чиновники у відношенні до людини, хизуючись своєю
вседозволеністю та безвідповідальністю, тим сильніше вони принижують
тих, хто стає жертвою їх упереджених та протиправних дій. Чим більше
стресів, тим менш захищеною стає людина, руйнується її психіка,
здоров'я, здатність чинити опір. О.М. Гаркуші потрібно було місце, яке
займав мій батько. Те, що його займає людина і воно не є вільним, для
нього лише прикра формальність. На місці батька могла бути й інша
людина, яку кинули напризволяще, та котра «не может защитить свои
интересы ни в суде, ни во власти. Закон один - у кого больше денег, тот
и прав. Для них важны только деньги и деньги - только для себя... Ведь
нельзя возразить против того, что нормальную жизнь для людей обеспечат
лишь порядочные, нормальные, честные политики» (цитата з листівки О.М.
Гаркуші до «уважаемых николаевцев»).
Дійсно,
заперечити важко. Але чому тоді О.М. Гаркуша до цього часу сидить у
кріслі голови облдержадміністрації? Що ж то за людина така - має владу,
добре розуміє, що повинна вона бути у руках порядних, чесних та
нормальних людей, але чіпко за неї тримається, нехтуючи власним «маніфестом»?
«Начиная
из далекого детства, из рассказов деда и бабушки, отца и матери, я
вынес основное - главным в жизни человека есть порядочность и доброта»
(цитата із листівки О.М. Гаркуші). Виніс, поніс та не доніс. Може надто
важким здався йому тягар, десь загубився у дорозі до губернаторського
крісла, щез як марево у вирі життя.
А
може і не виносив О.М. Гаркуша з батьківської оселі головного, може
воно там і лишилось у старих матері та батька, що плекали його з надією
на майбутнє та так і не привили синові. Може воно ще там, і варто
повернутись в рідну оселю, щоб глянути в очі минулому, своєму дитинству
та спитати у себе: «...Чи цього ти прагнув, чи виконав батьківській
заповіт, чи праведно жив - по совісті та з повагою до людей?»
Та
тільки не вірю я в щиросердне каяття О.М. Гаркуші, тому й звертаюсь з
захистом до суду з надією, що всупереч навітам цього владоможця він все
ж таки здатний прийняти справедливе рішення, визнавши його дії
протиправними.
Весь
час, поки тривали перевірки, батька мучила зневага О.М. Гаркуші до
нього як до особистості, бюрократизм, свавілля та байдужість до його
дій та законних вимог, попрания цим чиновником його гідності,
ігнорування законодавства, створення умов, в яких неможливо нормально
працювати та забезпечити ефективну роботу підприємства.
Батько
майже щовечора спілкувався зі мною та родиною, висловлював своє
обурення діями О.М. Гаркуші, який цькував на нього перевіряючі органи.
Він чітко і ясно розумів: О.М. Гаркуша від погроз перейшов до
спланованих дій, спрямованих на те, щоб знайти привід для звільнення
його з посади директора підприємства. Ми з матір'ю як могли втішали
батька, переживаючи за його самопочуття, оскільки бачили як тяжко він
сприймає цькування, яке вчинив проти нього високий посадовець. Особисто
я радив йому не сприймати ситуацію близько до серця, розуміючи, що
об'єктивно він є професійним менеджером, який не тільки вивів
підприємство з кризи, але й робить все можливе для його повноцінного
функціонування в ринкових умовах. Проте заборгованість Миколаївської
облдержадміністрації за надані підприємством послуги, низькі тарифи,
нав'язані облдержадміністрацією, які в умовах постійного подорожчання
енергоносіїв не забезпечують навіть собівартості перевезень, ведуть до
кризи фінансового стану підприємства і аж ніяк не сприяють його
розвитку. Додавши до цього нервову напругу, що створювалась
постійними перевірками, які не мали ніякого відношення до „ефективності
управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ,
міст Миколаївської області, фінансово-економічних показників роботи", -
все це неабияк впливало на моральне і фізичне самопочуття мого батька,
а через нього передавалось і мені, оскільки я, як син, переживав за
нього.
В
серпні 2007 року на черговій сесії Миколаївської обласної ради О.М.
Гаркуша заявив про те, що тарифи КП «Автотрансобслуговування» в 2,5
рази більше, ніж у таксі, резюмуючи таким чином недоцільність існування
такого підприємства. Про це батьку розповідав депутат обласної ради
Ніколенко А.А. Батько казав, що порівнювати послуги його підприємства і
послуги таксі може лише необізнана заангажована людина, оскільки таке
порівняння є, як мінімум, не коректним. Проте, розуміючи, що це лише
привід, батько відчував себе ображеним такими словами.
Я
розумів, що для того, щоб зняти батька з роботи, О.М. Гаркуша буде
використовувати будь-які методи: відчайдушно брехати про завищені
тарифи, навмисно не сплачувати за автопослуги, але продовжувати ними
користуватись, підбурювати Д.М. Оборонько до щоденних погроз „піти
по-плохому", а М.Л. Єропунова - до щоденних перевірок і пошуків причин,
за які можливо звільнити батька з посади керівника підприємства, тощо.
Проте довести, що цькування мого батька та здійснення на нього
психічного та морального тиску є спланованою та організованою акцією
саме О.М. Гаркуші, що Д.М. Оборонько та М.Л. Єропунов лише „пішаки" у
цій жорстокій грі „великого комбінатора", документально я не міг. Тоді
я почав вивчати положення законодавства, що регулює діяльність органів
державної влади, копії приписів, інформаційних довідок, висновків
контролюючих органів та інших документів, які об'єктивно про це
свідчать. Вже на той час в мене не було сумнівів: О.М. Гаркуша ні перед
чим не зупиниться, щоб позбутися мого батька. І цей факт мене дуже
пригнічував, оскільки я розумів, що допомогти батьку я зможу лише
довівши в суді, що О.М. Гаркуша - кат, що жодні інші раціональні
аргументи тут не спрацюють, оскільки мотив у О.М. Гаркуші один - батька
геть з підприємства. На жаль, я не встиг цього зробити...
Неодноразово
(у липні, серпні, вересні), батько письмово звертався особисто до О.М.
Гаркуші з проханням прийняти його з робочих питань та повернути КП
«Автотрансобслуговування» борги, які винна була облдержадміністрація
підприємству за господарськими угодами.
Але О.М. Гаркуша вперто мовчав, демонструючи свою зневагу до батька.
Наступною
акцією О.М. Гаркуші стало винесення 29.02.2008 року на засідання
колегії облдержадміністрації питання про те, що керівництво
підприємства не вживає заходів щодо ефективного використання виробничої
бази підприємства, що завантаження потужностей підприємства потребує
залучення кваліфікованого менеджменту, призначення нового керівництва
та ін.
Якщо
батько був „некваліфікованим" керівником, то призначення
кваліфікованого менеджера В.В. Циганка мало б поліпшити
фінансово-економічний стан КП „Автотрансобслуговування".
Але
факти свідчать про зворотнє. Згідно акту КРУ у Миколаївської області
від 20.09.2007 року № 14-24/104 дебіторська заборгованість підприємства
станом на 01.01.2007 року складала 265,5 тис. грн. Протягом 13 місяців
вона зросла до 393,1 тис. грн. (Акт КРУ у Миколаївської області від
02.06.2008 року № 01-24/47). Темпи росту заборгованості склали 48,06 %:
(393,1 тис. грн. - 265,5 тис. грн. = 127,6 тис. грн.;
127,6 тис. грн. -х;
265,5 тис. грн. - 100 % = 48,06 %)
Тобто у середньому кожного місяця їх зростання становило 3,69 % (48,06: 13 = 3,69).
За
період з 01.02.2008 року по 01.05.2008 року, тобто за час управління
підприємством кваліфікованим менеджером В.В. Циганком, дебіторська
заборгованість зросла до 563,1 тис. грн. Темпи росту заборгованості за
З місяці склали 43,2 % (у середньому кожного місяця їх зростання
становило 14,4 %), і, за умови існування цього показника, за 13 місяців
вони складуть 187,2%(43,2:3х 13 = 187,2).
Таким
чином, дебіторська заборгованість у період ефективного управління
підприємством кваліфікованим менеджером В.В. Циганком має тенденцію до
зростання у 4 рази швидшу, ніж під час „незадовільної"" та
„неефективної"" роботи мого батька.
Якщо
порівняти інші показники роботи керівників КП „Автотрансобслуговування"
за даними тих же актів КРУ у Миколаївській області, то і в цьому
випадку вони не свідчать на користь кваліфікованого менеджера В.В.
Циганка. За чотири місяці його керівництва заборгованість по заробітній
платі зросла до 93571,28 грн., чотири місяці працівникам КП
„Автотрансобслуговування" не сплачується заробітна плата. Не дивно, що
плинність кадрів за той же період склала 20 % (всього працівників 44,
звільнилося 9). Під час „неефективної"" та „незадовільної" роботи мого
батька щомісячної заборгованості по заробітній платі перед людьми не
було. Трудовий колектив був стабільним і люди тримались за свої робочі
місця.
29
лютого 2008 року, після колегії облдержадміністрації батько скаржився
на зневажливе ставлення до нього з боку Гаркуші, який під час засідання
колегії навіть не дав йому слова сказати, ганьбив та поводився так,
наче батько не людина, а пусте місце. Я як міг заспокоював батька,
говорив йому про замовний характер цих звинувачень, просив не брати
близько до серця... А сам, розуміючи, що це черговий крок у цькуванні
батька, відчував образу і спустошення разом з батьком, переживаючи за
нього всією душею.
Ввечері
батько скаржився на біль у серці, а вранці його не стало. Було йому
лише 51 рік. Ще б жити та радіти трирічному онуку, якого назвали на
його честь...
Мене
весь час бентежать почуття безглуздості поведінки Гаркуші О.М. Його дії
неможливо збагнути з позиції логіки, моралі та закону. Жодних
раціональних пояснень тому, що відбувалось у „театрі абсурду" за
режисурою Гаркуші О.М. на думку не спадає.
Для
чого Гаркуші О.М. знадобилось звільняти батька з роботи, та протягом
півроку тиражувати „ідею" про незадовільне керівництво підприємством?
Адже „...в ситуації, що склалася, не повинно виникати оціночних
категорій - мова йде не про прізвища керівників комунальних
підприємств. Сьогодні можна поставити будь-кого на те ж
„Автотрансобслуговування", на „Фармацію" і на цілий ряд комунальних
підприємств. Але це не буде виходом в принципі, адже ринкові відносини
вимагають серйозних системних змін"...(цитата Гаркуші О.М. з промови на
лютневому засіданні колегії облдержадміністрації).
Тим
більше, що новий керівник не лише не зміг покращити
фінансово-економічний стан підприємства, а навпаки, розгубив ті
здобутки, яких досяг мій батько. Але чи мала ця людина (Циганок В.В.)
можливість хоча б підтримувати підприємство у стані, залишеному моїм
батьком?
З
його пояснень витікає, що заборгованість з виплати заробітної плати в
період з 01.02.2008р. по 07.05.2008 р. виникла у зв'язку з
непідписанням тендерних документів Міністерством економіки України,
внаслідок чого не були укладені договори на надання послуг
Миколаївській облраді та Миколаївській облдержадміністрації, які
заборгували за послуги автоперевезень (Акт КРУ від 02.06.2008р.
№01-24/47).
Тобто,
Гаркуша О.М. почав „реалізовувати серйозні системні зміни", про які
говорив на колегії у лютому 2008 р. - не уклав договори з КП
„Автотрансобслуговування" на автоперевезення.
Виходить
дивна річ - Гаркуша О.М. не платить гроші підприємству, а
відповідальність за погіршення фінансово-економічного стану КП буде
нести Циганок В.В. Ще одна людина стає заручником свавілля Гаркуші, а
історія безглуздя повторюється з маніакальною послідовністю.
То може Гаркуша О.М. мав намір приватизувати КП „Автотрансобслуговування" і батько йому заважав?
Зрозуміло,
що підприємство у якого „Показник чистого прибутку має тенденцію до
зростання, а фінансовий стан стабільний" (див. Акт КРУ від 20.09.2007р.
№14-24/104) приватизувати ніби-то ні до чого. „В плане приватизации
этого комунального предприятия нет, а облгосадминистрация даже не
планировала этого делать. Кроме того, это предприятие ни коим образом
не может подойти для Ингиного бизнеса" - повідомляє громаду Гаркуша
О.М. на сторінках „Вечернего Николаева" (див. Газету „Вечерний
Николаев" від 07.06.2008р.) Але чому тоді висновки спеціалістів КРУ, що
вивчали ситуацію на підприємстві, та О.М. Гаркуші, які він озвучив у
спотвореному вигляді депутатам облради, керівникам підприємств області,
керівникам структурних підрозділів облдержадміністрації та іншим
державним посадовцям, різняться один від одного так, ніби мова йде про
два різні підприємства? У спеціалістів КРУ - „підприємство працює
стабільно, тарифи нижче собівартості і показник чистого прибутку має
тенденцію до зростання", у Гаркуші О.М. - „таке підприємство нам не
потрібно", „... тарифи у нього вищі ніж у таксі у два з половиною рази".
Гаркуша
О.М. готував громадську думку щодо збитковості підприємства. І не лише
думку, але й здійснив конкретні кроки у цьому напрямку. Сьогодні
підприємство стрімко летить у прірву: ростуть борги, катастрофічно
знижуються темпи росту виробництва. Що далі?
А
далі ринкова ціна такого підприємства швидко впаде до критичної, от
тоді його вже можна буде включати до плану приватизації та продавати.
Таке підприємство якраз і „может подойти для Ингиного бизнеса", чи до
бізнесу будь-якого іншого „стороннего человека". І дешево, і сердито.
А до чого тут мій батько? За що його нищити?
Ні
Гаркуша О.М. до батька, ні батько до Гаркуші О.М. не мали особистих
рахунків. Батько усього лише заважав губернатору здійснити його плани,
заважав тим, що підтримував життєдіяльність підприємства, рвав жили,
але тягнув, корчився від болю, але не зрадив людей, які йому вірили і
поважали за людяність та турботу про них.
Може
й є логіка та мораль у діях Гаркуші О.М., але то мораль супостата, для
якого особисті інтереси важливіші ніж інтереси громади, держави чи
окремої людини.
Кожна
нормальна людина може зрозуміти мої почуття переживання, тривоги,
морального та фізичного спустошення, які я відчував і відчуваю як син
свого батька, розуміючи, що його зацькував до смерті посадовець, який
знущався з нього та з мене за допомогою Д.М. Оборонько, М.Л. Єропунова
та інших вільних у своєму виборі виконавців. Лише людина, що не має
нічого святого в душі, могла поводити себе так цинічно.
Розуміючи,
що єдиним цивілізованим методом довести свою правоту є суд, я подав
адміністративний позов до голови Миколаївської облдержадміністрації
О.М. Гаркуші про визнання його дій та бездіяльності протиправними, який
прошу задовольнити в повному обсязі.
Додатки:
1. Лист виконкому Миколаївської міської ради від 11.06.2008 року №
6422/05-14-05 (копія);
2. Характеристика на депутата Миколаївської міської ради Омельчука
О.А. (копія);
3. Характеристика на члена Партії Регіонів Омельчука О.А. (копія);
4. Акт від 02.06. 2008 року № 01-24/47 позапланової виїзної ревізії
окремих питань фінансово-господарської діяльності КП „Автотрансобслуговування" за період з 1 лютого 2008 року по 7 травня 2008
року (копія);
5. Ексклюзивне інтерв'ю „Родственные связи Алексея Гаркуши",
Миколаївська міська газета „Вечерний Николаев", № 64 (2626), субота,
07.06.2008 року, стр. 2 (копія);
6. Відеозапис інтерв'ю з Кейяном А.Є. у форматі ЭУБ (диск).
Джерело публікації:
novosti-n.mk.ua/analitic/read/?id=380 |
