Різдвяне Послання Блаженнішого Митрополита Володимира архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім чадам Української Православної Церкви у розділі Православним християнам - новина сайту Баштанського району, міста Баштанка та інших сіл району

Розділяючи нині з кожним із вас радість великого свята, від щирого серця вітаю усіх із цим дивним торжеством Неба і землі — з Різдвом Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа!

Син Божий нині з нами на землі! “Нині Христос рождається... нині Безначальний починається... Сили Небесні радіють, і земля з людьми веселиться...” (стихира свята). Весь світ у ці святі дні затамував подих, бо знову з небес, що відкрилися нині, чути спів ангельського славослов’я: “Слава у вишніх Богу і на землі мир, у людях благовоління” (Лк. 2: 14). Віримо, що ця радість Безплотних Сил знаходить відгук у кожному християнському серці. Бо благодатний мир, принесений новонародженим Господом, осяває сьогодні й наші душі. Христос примирив із Собою людство, не ставлячи за провину людям їхніх гріхів, і дав їм слово примирення (2 Кор. 5: 19). Разом з Ангелами ми співаємо славу у вишніх Богу, бо у втіленні Сина Божого відкрилася вся глибина премудрості Божої, яка рятує те, що гине, піднімає те, що занепало, оновлює те, що зітліло. Святкуючи Різдво Христове, ми сповнюємося вдячністю до Бога, Який не полишив людину, бо так возлюбив світ, “що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3: 16). Ми свідчимо також, що Іісус Христос “є мир наш, Котрий створив з обох одне і зруйнував перегороду, знищивши ворожнечу... і, прийшовши, благовіствував мир” (Єф. 2: 14–15, 17).

Сьогодні, коли наше суспільство переймається житейськими земними турботами, коли воно пройняте занепокоєнням і цілковито поринуло у боротьбу в пошуках кращого завтрашнього дня, ми усім своїм єством відчуваємо особливу потребу прислуховуватися до голосу Спасителя, Який прийшов у світ, і зве: “Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11: 28). Усе, що в людській душі підноситься над суєтністю і турботами повсякденності, усе, що робиться не для сьогоденних потреб, а служить для вічності — усе це є плодом миру Христового. Як ніколи раніше людині необхідно відчути у серці своєму ту справді дитячу радість і блаженний мир, що охопили колись простих пастухів, які почули благу вість з Віфлеємського неба (Лк. 2: 8–14).

Немовля Христос народився у бідності, простоті та в глибокому смиренні. Син Божий розділив з нами наше людське єство, щоб звільнити Адама від колишньої клятви і примирити нас з Богом.

Святий євангеліст Іоанн говорить нам, що “Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його” (Ін. 1: 5). Православний люд, просвітлений Духом Святим, несе це Світло у своїх серцях. Тому, незважаючи на пітьму навколишнього світу, ми не можемо не радіти. Бо це Світло освітлює нам шлях нового життя, життя у Христі, і з наших сердець, і з наших вуст лунає нині святкове славослов’я: “Христос народжується — славте!”.

Минулого року ми молитовно відзначили знаменну дату — 1020-річчя Хрещення Русі. Предстоятелі та представники усіх Православних Церков світу, зібравшись для спільної молитви у древньому Києві — матері міст Руських, засвідчили нам свою братерську любов і підтримку. Завдяки святкуванню ювілею Хрещення нашого народу ми не лише пригадали нашу спільну історію. Зібравшись разом на берегах Дніпра, біля нашої спільної хрещальної купелі, в якій народилася велика православна душа нашого народу, ми знову відчули міцність тісних братерських уз, дух єдності у Христі, що згуртувала всіх нас. Для нас важливо сьогодні зберегти це почуття братерського єднання, не втратити тієї духовної запоруки, яку наші предки винесли з дніпровської купелі.

Рік, що минув, приніс нам і скорботну подію. Пішов з життя Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II. Усе його життя було присвячене самовідданому служінню високим християнським ідеалам, любові до Бога і ближнього. Він віддав усього себе до останку служінню Святій Церкві, дійсно став пастирем добрим для своєї численної пастви. Те, як народ Божий відгукнувся на смерть свого Предстоятеля, свідчить, що служіння Святішого торкнулося кожного християнського серця, нікого не залишивши байдужим. Воістину здійснилися слова апостола: “Коли ви стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець — життя вічне” (Рим. 6: 22).

Відкинемо нині земні турботи та хвилювання і прислухаємося до голосів Ангелів, які сповіщають світові істинну, небувалу радість. Це благовістя принесло надзвичайну духовну радість усьому створінню, тому що сьогодні нам дароване здійснення спасіння, яке праотці протягом багатьох поколінь з нетерпінням очікували, пророки провіщали, і праведники сподівалися бачити. Яка ж радість для нас, і яким має бути наше торжество! Святкуючи цей радісний день, Свята Церква закликає нас: “Прийдіть, зрадіємо Господеві, справжню таємницю оповідаючи!” (стихира свята).

Радіючи разом з усім світом, з Ангелами славословлячи, з волхвами вклоняючись народженому Богонемовляті, звеселімося нині святою різдвяною радістю! Бажаю усім боголюбним чадам Святої Православної Церкви миру й радості у Господі! Ангел сповістив нам нині “велику радість... бо народився Спаситель Христос Господь” (Лк. 2: 10–11). Амінь.

Різдво Христове
2008 / 2009 р.
м. Київ