4 червня – День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Ця пам'ятна дата відзначається щорічно згідно з Постановою Верховної Ради України від 01.06.2021 № 1490. Дата дня вшанування була вибрана не випадково, адже щорічно саме 4 червня відзначається Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії, заснований Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй. День встановлено, для того, щоб громадськість не забувала про те, що під час війни гинуть не тільки військові, але й невинні діти.
Кожна дитина заслуговує на щасливе дитинство, на усмішки та радість, на тепло батьківської любові та безтурботні мрії. Натомість жорстокі дії агресора відібрали в багатьох сімей їх найдорожче – дітей.
Особливо боляче усвідомлювати, що війна не оминула і наш Баштанський район.
За час повномасштабного вторгнення ми втратили 12 наших найменших земляків. 12 дітей, які могли б рости, навчатися, радіти, дарувати нам надію на майбутнє.
Кожна історія — це окремий біль:
Данило Бубна, 17 років, загинув в Інгульській громаді під час ворожого обстрілу.
Віталій Фаріон, 17 років, Інгульська громада. Його життя обірвала протитанкова міна між селами Христофорівка та Добра Криниця.
Лідія Думініка, 17 років, село Явкине Баштанської громади. Загинула під час ракетного обстрілу, коли родина рятувалася від окупації.
Світлана Слободенюк (16 років), Ангеліна Слободенюк (12 років) та Вікторія Слободенюк (14 років) — сестрички з Широківської громади, загинули під час обстрілу села Новопетрівка.
Антон Роздобудько, 14 років, загинув на ворожій міні у Широківській громаді.
Олександр Дирій, 8 років, село Висунськ Березнегуватської громади. Грався на вулиці, коли розпочався обстріл.
Діана Третякова, 13 років. Загинула від уламкових поранень.
Сергій Чернюк, 4 роки, м. Снігурівка. Загинув разом із батьком під час обстрілу.
Леонід Сахошко, 17 років, Снігурівська громада. Загинув під час евакуації, коли автомобіль родини розстріляли російські війська.
Вячеслав Гіщак, 17 років, Павлівка Снігурівської громади. Загинув на Великдень під час обстрілу, коли намагався сховатися біля школи.
Кожне з цих імен — це не просто цифра в статистиці. Це чиїсь сини й дочки, онуки й онучки, брати й сестри. Це діти, які мріяли, любили життя і вірили у своє майбутнє, але російська агресія відібрала в них найцінніше — життя.
Схиляючи голови у скорботі, ми знову і знову повторюємо: кожна дитина заслуговує на життя, на щасливе дитинство, на мрію.
Пам’ять про кожного янгола буде жити в серцях українців завжди.
Вічна пам’ять загиблим дітям України...
| 
