Слава Герою! Вічна пам'ять!
До обрію тягнеться стежина,
Проводжає мати сина –
Виросли вже крила.
Ще хвилина...
Упала сльозина,
Мов із неба краплина,
Чекатиме його рідна сторона та велика родина.
«Сонячний, світлий, відповідальний, добрий та чуйний, веселий та компанійський. Саме таким залишиться Дмитро в нашій пам’яті назавжди», – так говорить про Дмитра класний керівник Коваленко С.А.
8 листопада 1995 року у сім'ї Віктора Федоровича Ручина та Алли Петрівни Дмитренко народився хлопчик – син Дмитро. Разом із двома сестричками, Ольою та Світланою. Діти зростали та радували своїх батьків.
У 2001 році Дмитро пішов до Баштанської ЗОШ № у 1 клас. Хлопець поважав учителів, дбайливо ставився до виконання громадських доручень. Улюбленим предметом у школі була фізична культура. І не дивно, тому що він був постійним учасником шкільних спортивних змагань.
Після закінчення 9 класу у 2011 році Дмитро пішов навчатись до Баштанського професійного ліцею та здобув спеціальність «Кухар; офіціант». Після закінченню ліцею працював монтажником на будівництві.
17 серпня 2024 року Дмитро був призваний на військову службу. 11 жовтня 2024 року сестра Ольга востаннє розмовляла зі своїм братом, який збирався на виконання бойового завдання.
І ця клята війна забрала життя 28-річного захисника України. 13 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Катеринівка Покровського району Донецької області загинув Ручин Дмитро, старший стрілець 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону .
18 жовтня 2024 року ми попрощались із Дмитром. Місто в жалобі, серце кожного плаче навзрид. У глибокій скорботі та молитві схиляємо голови.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Пам'ять про Дмитра житиме вічно, а його подвиг ніколи не буде забутий!
Слава Україні! Героям Слава!
| 
