Весна прийде на те, що є і буде,
Лише новим застелить цвітом путь,
І абрикоси по саме погруддя
Старі, як світ, у трави забредуть.
Нічого не вигадуючи вперше, -
Додаючи забутий аромат,
Весна лише розбудить і довершить
Все, що таїла в пуп'янках зима.
І я нове, раніш не пережите,
Вберу в слова - прості, від перших трав,
Немов земля, що в льон і ситець літа
Майбутні зерна і плоди вбира.
І хай тобі літа твої віддячать
За те, що ти душі не обірвав,
Коли мовчання набувало значень,
Вагоміших за будь-які слова.
Юлія Бережко-Камінська
