Майбутнє за молоддю – обирайте молодих!

Про таких людей, як Дмитро Миколайович ШЕВЧЕНКО, кажуть: «Де народився, там і пригодився».
Були у талановитого програміста можливості потрапити за кордон, отримати престижну роботу на одному з провідних підприємств Миколаєва, пропонували посаду викладача на кафедрі рідного університету й інших Миколаївських вузів. Попит на спеціаліста з його рівнем – величезний, що відкривало для нього принадні перспективи. Ретельно зважував, вагався, майже підписав трудову угоду на викладацьку діяльність, але потяг до незалежності, прив’язаність та любов до рідної землі взяли гору. Не зміг залишити свою малу батьківщину та й серце підказувало, що зможе пригодитися і бути щасливим тільки тут, у Баштанці, де пройшла щаслива пора дитинства й зрілості, відбулося його становлення як особистості, де згодом зміг започаткувати підприємницьку діяльність, знайти своє кохання.
Народився Дмитро Миколайович Шевченко 5 червня 1980 року в с. Посад-Покровське Білозерського району Херсонської області. У 1982 році переїхав з родиною на постійне місце проживання на Баштанщину.
Змалку був дуже допитливим, постійно виявляв посилений інтерес до навчання, вирізнявся старанністю, відповідальністю.
Брав активну участь у шкільних, районних та обласних предметних олімпіадах, неодноразово здобував перемоги.
У 1998 році успішно, із золотою медаллю, закінчив Баштанську загальноосвітню середню школу №1.
Маючи міцні знання, без проблем вступив у цьому ж році до Миколаївського «Українського державного морського технічного університету ім. адмірала Макарова». За принциповість, сміливість, чесність, вміння відстояти і довести свою думку, вступаючи в полеміку з ровесниками і викладачами, користувався повагою одногрупників, які згодом обрали хлопця старостою.
Перші сторінки своєї трудової біографії Дмитро почав писати, ще навчаючись на другому курсі. Паралельно з навчанням працював програмістом у Баштанській МТС, а в подальшому зміг все це поєднати з виконанням обов’язків старшого лаборанта в «Українському державному морському технічному університеті ім. адмірала Макарова».
З 4-го по 5-й курс поєднував навчання й обов’язки вчителя інформатики Доброкриничанської ЗОШ. Час тоді був розписаний по хвилинах.
Здобувши ступінь бакалавра, на досягнутому не зупинився, з 2002 року продовжив навчання в магістратурі за спеціальністю «Програмне забезпечення автоматизованих систем». Навчаючись у виші, Дмитро не боявся ставити перед собою надскладні завдання, наполегливо шукаючи шляхи їх вирішення. Яскравим прикладом є його магістерська робота «Інформаційно-пошукова система на базі нейронних мереж» (штучний інтелект).
Цю тему ніхто із студентів не насмілювався брати, бо вона потребувала величезної науково-пошукової роботи і міцних знань. Багато викладачів відмовлялися від співпраці, вважаючи, що потрібні результати отримати не вдасться, адже над таким об’ємом роботи повинні були працювати разом не менше 2-3 студентів. Але Дмитро знову довів свою принциповість і, незважаючи на перешкоди та скептичні настрої багатьох викла-
дачів, самостійно, працюючи по 18 годин на добу, успішно завершив роботу, здобувши за неї відзнаку, як за найкращу магістерську роботу на курсі.
Після закінчення університету, отримавши диплом магістра з відзнакою і маючи сформований світогляд, був незалежним не тільки у виборі пріоритетів, а й фінансово.
Певний час займався написанням різноманітних програм. Одна з них (з екології) потрапила в ООН і успішно була впроваджена. Володіючи різносторонніми здібностями, працював менеджером зі зв’язків з громадськістю у ПП С. В. Максимова, близько 8 років за сумісництвом у ВАТ «Баштанська машинно-технологічна станція» на посаді програміст-системний адміністратор. З 2006 року і до теперішнього часу займається підприємницькою діяльністю, що започаткував за власно зароблений капітал.
Дмитро Шевченко близький за духом зі своїм батьком Миколою Олександровичем, тому не дивно, що вольовий характер борця успадкував саме від нього. Він завжди доводить розпочаті справи до кінця, не терпить проявів брехні і несправедливості.
Що ж підштовхнуло прийняти рішення балотуватися у депутати? Його завжди обурювала поведінка багатьох політиків, які задля збереження владних позицій не гербують ніякими засобами, швидко перефарбовуються і пристосовуються до нових реалій. Тому вирішив, що з цим явищем треба боротися і, ставши на сторожі справедливості, перешкоджати нечистим на руку людям та допомагати добропорядним.
Дмитро Миколайович незалежна людина і дуже цим дорожить, тому йде в політику не заради кар’єри. Просто останнім часом більше не в змозі спостерігати, як з кожним днем погіршується якість життя земляків.
Коли точно поставлений діагноз і відома хвороба, тоді вона добре піддається лікуванню. На жаль, сьогодні діагноз нашого суспільства знають всі – корупція, а ось охочих реально вилікувати країну бракує. Тому вважає, що настав час стати корисним для людей, вирішуючи суспільні інтереси.
Дмитро Миколайович у міру можливостей і сьогодні старається не тільки для себе, а й для багатьох представників громади. Як учасник громадського оргкомітету Баштанщини постійно надає спонсорську допомогу дитсадкам, школам, волонтерським організаціям, учасникам АТО і т. д. Активно працює у складі ініціативної групи, котра займається питаннями ремонту дороги Баштанка–Миколаїв.
Йдучи на вибори, він переконаний, що зможе зробити значно більше для громади, поєднуючи свої знання з повноваженнями депутата.
Як представник нової формації ставить за мету побудувати багату, сильну і справедливу державу, де не буде місця казнокрадам і корупціонерам.