|
Мені вночі наснилася війна,
Така війна, що страшно й уявити.
Нестримна, безперечна, руйнівна,
Яка не дозволя в цілому жити.
У тому сні ішов запеклий бій,
Чужинці знов і знов атакували…
Лилася кров рікою по землі,
А танки синім полум'ям палали.
Палало все, і хати, і мости,
Поля палали стиглої пшениці,
Палали згодом цвинтарські хрести,
Палали навіть куполи дзвіниці.
Земля перетворилась на золу,
Чорнючий дим розбавив небо синє.
Здавалось, що у ту хвилину злу
Згоріло все у рідній Україні.
А я стояв посеред тих страхів,
Покинутий у неминучій долі,
В оточенні завзятих ворогів,
Зацькований мов звір в калюжі крові...
Такий ось сон. Не збутися йому
Ні в паралельних, ні у цьому Світі.
Не допусти Господь таку війну
І викрий тих, хто здатен їй радіти.
© Сергій Дроботенко
| 
