|
Володимир Вакуленко-К
(Львів)
©МИКОЛАЄВУ, який ВИСТОЯВ
Спустись горизонтом від неба до рідного моря
Тяжким кораблем, та хіба наша доля легша?
Татуюється віра, датується сірим на очі хворі
Над мідним розливом насунулась тінь. Впадеш
і
Піднімешся хвилею – своїм надвисоким кордоном,
Не час відлежатися рибою в чорних глибинах води.
В руках ватерлінії сонця скарбниця бездонна
І юність, яка без нас не зуміє зрости…
| 
