Народився на Заході України, все життя прожив на Півдні, загинув на Сході…
 ⠀
16.09.2022 поряд з селом Новомихайлівка, Донецької області загинув герой з міста Баштанка, Миколаївської області. Зранку 20.09.2022 наша сім’я дізналась про це. Найстрашніша звістка, яка розірвала серця...
⠀
25 лютого 2022 року дідусь добровольцем пішов у місцевий військкомат. А вже 26 лютого він їхав у Миколаїв, в ряди 79 окремої десантно-штурмової бригади. У свої 59 років, за пів року до пенсійного віку, переживши інсульт менше ніж рік тому. Без жодних сумнівів чи найменшого страху всередині, він пішов туди, де є лише момент «тут і зараз».
⠀
Коли хлопці чули його позивний, запитували «чому ДІД?». Адже дідусь, у свої майже 60, завжди залишався молодим та спортивним. Побратими дивувались, коли він з амуніцією понад 20 кг біг швидше та стріляв влучніше. На правду, Анатолій Іванович у свої 59 років став татом двадцятирічним хлопцям в найгарячіших точках країни, на Сході Адже з червня їхній десантно-штурмовий батальйон був у самому пеклі Донбасу. Спочатку захищаючи прифронтові міста: Краматорськ, Слов’янськ, потім підкріпленням біля Пісок, згодом обороняючи Лисичанськ до дня його захоплення російськими військовими, пізніше – укріплюючи позиції в Донецькій області.
⠀
Ні, це навіть не передова, це нульова позиція. Ці хлопці – «завжди перші» на самих лініях зіткнення, адже вони штурмовики. Безстрашні з єдиною метою: відстояти та повернути своє.
⠀
Вони захищали нас з перших днів повномасштабного вторгнення рф, без жодного дня ротації з лютого, ночуючи в окопах під зливами та перебуваючи в сотнях кілометрів від рідного дому.
⠀
Щоразу, коли дідусь не виходив на зв’язок понад тиждень, плакали всією сім’єю, але вірили в краще – в ЗСУ! І кожен раз, коли він телефонував хоч на хвилину, наша розмова закінчувалась словами «Люблю вас. Готуйте домашнє вино, вже скоро будемо святкувати перемогу всією вулицею. З Богом!». Зі слів побратимів він завжди був на позитиві та з усмішкою. Його словами напередодні були: «Готується штурм. Йду мотивувати хлопців перед виходом…»
⠀
Ти пішов з життя, але знаємо, що тепер оберігатимеш нас на небі. Так сильно пишаємось тобою, герою! Ми обіцяємо, що переможемо
⠀
03.01.1963-16.09.2022
⠀
Дякуємо усім, хто був поряд з нашою родиною у цей складний період.
Христина ЦЮПА
ТЕБЕ МИ ПАМ'ЯТАЄМ
Щороку ми до тебе приїжджаєм –
Яскравий по собі залишив слід.
Ніколи не забудем, пам'ятаєм:
З повагою всі звали тебе "Дід!".
На другий день пішов ти добровольцем –
Відважно Миколаїв захищав.
Звільняв для діток свій куток під сонцем,
Загарбникам нічого не прощав.
Донецьк, Луганськ, бої під Краматорськом…
Ти прагнув перемоги і чекав.
В Новомихайлівці там було жорстко –
Надію до останнього плекав.
Де сімдесят дев'ята йшла у наступ…
Усі казали: "Пекло на землі!".
Там зброєю ставали кіл і заступ –
Геройський там закінчив свій політ.
І хай там що - тебе ми пам'ятаєм!
Яскравий по собі залишив слід,
Тож ми до тебе знову завітаєм,
Й допоки ще живі, ти з нами "Дід!".
29.08.2025р.
Микола Савка
Анатолій Іванович Ужейко – позивний "Дід" - пішов добровольцем на другий день повномасштабного вторгнення військ агресора в Україну.
У складі 79-ої ОДШБ захищав Миколаїв, брав участь у боях на Луганщині, Донеччині, під Краматорськом…
На жаль, загинув наш герой 16 вересня 2022 року біля села Новомихайлівка, Донецької області. Анатолій Іванович Ужейко посмертно нагороджений орденом "ЗА МУЖНІСТЬ". У всі часи Баштанка славилася своїми героями.
Вічна пам'ять полеглим в боях за свободу і незалежність України-неньки!
| 
