 22 роки – саме стільки 27 березня виповнилося жителю села Новоолександрівка Ігорю Івановичу Мельниченку.
Господарював у селі разом з цивільною дружиною Юлією, виховували троє дітей.
Коли російський агресор перетнув кордони нашої країни, увесь український народ став на захист рідної держави. Кожен, і чоловіки, і жінки, були і є на своєму місці – у війську, волонтером, в інформаційній кампанії, кулінарії для забезпечення потреб військових. Ігор став на захист рідної держави і наступного дня після початку війни призваний (до цього часу служив у війську за контрактом) на службу стрільцем-зенітником зенітно-ракетного взводу 2 десантно-штурмового батальйону 79-ої окремої десантно-штурмової бригади.
Наприкінці квітня у Східній операційній зоні ворог вів наступ на Лиманському (у районах населених пунктів Ямпіль, Озерне, Лиман) та інших напрямках. Успіху не мав, але тривали запеклі бої. 3 травня, в одному з боїв в районі населеного пункту Ямпіль Донецької області, Ігоря Мельниченка було поранено та доставлено до лікарняного закладу. На жаль, від отриманих поранень зупинилося серце молодого захисника України.
Поховання героя відбулося 12 травня у селі Новоолександрівка. Від в’їзду до населеного пункту і до будинку Ігоря жителі села на колінах та з квітами зустрічали тіло 22-річного загиблого земляка, який віддав життя, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.
Біль втрати крає серця рідним та близьким воїна Ігоря. Не віриться, що він більше не переступить поріг рідного будинку, не скаже: «Привіт, кохана», не обійме дітей.
Щирі співчуття рідним та друзям Ігоря Мельниченка. Вічна пам'ять захиснику України!
| 
