 Сьогодні минають перші роковини з дня, коли зупинилося серце нашого земляка, відважного захисника та справжнього патріота – Євгенія Олександровича Павленка.
Він народився в теплі жовтневі дні 1986 року. Тут, на рідній землі, зростав життєрадісним, добрим і скромним хлопцем. У Новоданилівській школі його пам’ятають як відповідального учня та надійного друга, який завжди був готовий прийти на допомогу. З дитинства Євгеній обожнював спорт, особливо футбол, мав безліч друзів і щиро любив життя.
Йшли роки, але Женя залишався таким же вірним і надійним другом. Його близький друг Ярослав Цуріко згадує: «Сьогодні знову переглядав спільні фото... усмішки, багаття, гриби, наша сільська місцевість. І все це разом. Навіть небо сьогодні усміхається крізь хмари – так, як усміхався ти. Багато років справжньої дружби, спільних мандрівок, які тепер залишилися спогадами. Ми разом проводили вихідні на природі, насолоджувалися тишею біля багаття та просто цінували життя...»
Його дорослий шлях був позначений честю: строкова служба у лавах Збройних Сил України, згодом – робота в Казанківській виправній колонії. Він умів бути опорою. Коли пішов із життя батько, Євгеній без вагань узяв на себе турботу про родину. Він був надійним чоловіком, дбайливим сином і неймовірно люблячим батьком – у 2013 році світло його життя осяяла донечка Руслана, якій він віддавав увесь свій всесвіт.
Але війна безжально перекреслила мирні плани. 6 червня 2025 року Євгеній був мобілізований. 29 жовтня 2025 року під час виконання складного бойового завдання біля села Новоселівка Краматорського району Донецької області Євгеній зазнав важких поранень унаслідок ворожих штурмових дій. Лікарі боролися за його життя, але 3 листопада 2025 року серце Воїна зупинилося назавжди.
Йому назавжди залишиться 39. Його життя обірвалося надто рано, але подвиг – безсмертний.
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі разом із мамою, донечкою Русланою, братами та всіма рідними Євгенія. Жодні слова не зможуть загоїти цю рану, але наша пам'ять — це той щит, який робить Героїв живими навічно.
Світла і вічна пам’ять Євгенію Павленку.
За інформацією
Історико-краєзнавчого музею
Казанківської селищної ради
| 
