Стань одним із команди соціал-демократів!

Політична кар'єра Сергія Капліна
У 2010 році я був одним із ініціаторів Податкового майдану в Полтаві та по всій Україні. Влада навчила того, що з нею потрібно боротися. Інакше життя не буде! Через рік я створив ВГО «Рух простих людей», щоб знайти однодумців і об’єднати всіх, кому небайдуже майбутнє держави. Заснував також газету «Іскра простих людей». Написав сотні статей у різні всеукраїнські видання, брав участь у десятках програм на радіо й телебаченні. Я відкривав людям очі на те, що відбувається в країні.
І в мене повірили: через рік я переміг у своєму окрузі під час парламентських виборів і став народним депутатом України. Я ніколи не сачкував у Верховній Раді, як більшість депутатів. Бо прийшов туди захищати інтереси простих людей, відпрацьовувати надану мені довіру.
За дві каденції у Верховній Раді мною подано майже 100 законопроектів, виголошено більше 200 виступів з місця і 60 – з трибуни, зроблено більше 60 депутатських запитів і 12000 звернень у вищі та місцеві інстанції. Це результат роботи, який визнано одним із кращих за всю історію українського парламенту.
Я став Повноважним представником профспілок у Верховній Раді і захищаю інтереси 7 мільйонів спілчан. Очолюю між фракційну депутатське об’єднання «За профспілки»
Так, мені часом закидають, що ходжу багато пішки. Я єдиний із депутатів, хто брав участь у Врадіївській ході. Ходив із Полтави до Києва «по душу Януковича», щоб привернути увагу влади до проблем простих людей. І де зараз той душитель української демократії? Тепер збираюся «йти» по душу Яценюка та його мафії.
Я боровся, борюся й боротимусь! І якщо говорять, що один у полі не воїн, то я вирішив зібрати мільйони воїнів. Разом з українцями я створив «Партію простих людей».
Дещо в моїй біографії може здатися неправдивим? Мовляв, у 19 років уже був радником голови Держкому з питань підприємництва, а в 21 очолив комбінат? Я вчився, працював і досягав мети. Хлопець із села, в дешевому костюмі з випускного, я приїхав у столицю, щоб розпочати свій шлях. У моєму житті був і студентський гуртожиток, були сумки з консервацією, які тягав з дому, аби якось прожити в Києві... Не маючи грошей і протекції у владі, я зробив себе сам. І завжди вірив, що немає нічого неможливого. Так само й наша Україна, яка переживає непрості часи, досягне омріяного благополуччя. Є мета – буде перемога!
Запевняю вас, дорогі мої виборці: я не дам спокійно жити жодним покидькам, які намагаються поставити на коліна і знищити мою державу, мій народ. Я тормошитиму їхню порослу мохом совість, питиму їхню кров доти, поки в моїй державі з’явиться влада, за яку не соромно.