Солдат Дмитро Мельник, позивний Меля, загинув 9 червня 2023 року під час важких боїв на Запоріжжі біля села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. У бою з окупантами отримав несумісне з життям поранення внаслідок мінометного обстрілу.
Дмитро народився 22 вересня 2000 року у селі Дмитрівка Казанківського району. Його дитинство пройшло в Казанці, де він мешкав з матір’ю Наталією Михайлівною, та Дмитрівці, де проживала його бабуся Ольга Прокопівна. За сімейними обставинами потрапив до інтернату, закінчив Олександрівську школу Вознесенського району. Потім здобув фах маляра-штукатура у Вознесенському професійному ліцеї. Переїхав до села Дмитрівка (до своєї бабусі, яка відіграла велику роль в його вихованні та становленні). Звідти пішов на строкову службу (2019-2021 роки). Згодом працював у Виправній колонії №93. У вільний час займався спортом.
Зі спогадів директорки сільського будинку культури Васькевич Лариса: «Дмитро був позитивним юнаком, єнергійним та дещо задерикуватим. Коли його питали, чому, відповідав,що звик сам стояти за себе. Вважав, що навряд чи хто за нього заступиться, тому захищатиме себе сам.» Це був природній самозахист на випередження, набутий юнаком в умовах його життєвого досвіду.
Під час повномасштабної війни хлопець, мотивований прикладом своїх рідних, на той час його двоюрідний брат та дятько вже воювали з агресором, у вересні 2022-го року, поповнив лави Збройних Сил України. Став бійцем 47-ої окремої механізованої бригади «Магура». Пройшов навчання в Україні та Німеччині. А потім вирушив до побратимів на передову.
«Комунікабельний, веселий хлопець. Він завжди приходив на допомогу рідним і багатьом друзям, підтримував їх. Будував плани, адже у нього все життя було попереду. Разом зі своєю коханою Дмитро мріяв про світле майбутнє. Однак війна внесла свої корективи. До останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, стояти з побратимами пліч-о-пліч та, не боячись за своє життя, рятувати інших і мужньо боротися за свободу своєї країни. Герої не вмирають, вони залишаються в наших серцях», – написала мама загиблого Наталія.
«Він був мужній і доброзичливий. Хотів жити та мріяв створити свою сім’ю», – зазначила його сестра Валентина.
Поховали молодого захисника в селі Дмитрівка на Казанківщині.
У нього залишились бабуся, мама, сестра, наречена, інші рідні та друзі.
Мельник Дмитро Михайлович віддав своє молоде життя заради нашої свободи і майбутнього. Його самопожертва та відвага залишаться у серцях тих, хто знав його та кого він захищав, а його геройський приклад залишиться в історії України та нашої громади.
Спільний проєкт історико-краєзнавчого музею
Казанківської селищної ради та БО БФ «Джерело рідного краю»
| 
