Минув рік, як в бою за Україну загинув Денис Кудінов. Йому назавжди 28…
Свій останній бій за Батьківщину він прийняв поблизу села Преображенка Пологівського району Запорізької області 10 вересня 2023 року. При виконанні бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок артилерійського обстрілу.
Денис народився 19 листопада 1994 року в смт Казанка Миколаївської області. Розпочинав навчання в молодших класах Казанківської ВШ№3, продовжив - в Казанківській ЗОШ N2, закінчував в Казанківській гуманітарній гімназії. Денис тонко відчував людей, світ, у всьому міг побачити позитив. З дитинства був жвавим, комунікабельним. А в дорослому житті свої вміння застосував у роботі. З 2012 по 2017 роки навчався в Миколаївському Національному педагогічному університеті ім.Сухомлинського на факультеті «Соціальна педагогіка, психологія».
В 2017-2018 роках проходив строкову військову службу в 36-ій окремій бригаді морської піхоти Збройних сил України (м.Миколаїв).
Після закінчення служби працював психологом в Миколаївській та Троїцько-Сафонівській загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів Казанківського району. Деякий час працював в Польщі, як заробітчанин. Мав, насправді, золоте серце. З трепетом ставився до своєї родини – вітчима, молодшого брата, і надзвичайно любив матір.
Коли почалася велика війна Денис був у відпустці. «Я не можу. Там мої пацани (знайомі, однокурсники). Це моя держава», - говорив він батькам.
Приєднався до лав Збройних Сил України в квітні 2022 року. Пройшовши 2-х місячну підготовку у складі новоутвореної 65-ої окремої механізованої бригади (в/ч А7013) був направлений на Запорізький напрямок старшим навідником 2-го мінометного взводу 1-ої мінометної батареї, військове звання старший солдат. Майже півтора року боронив кордони України від ворожих атак. Пройшов багато гарячих точок фронту, перебуваючи на Запорізькому напрямкуі: Оріхів, Новопавлівка, Новоандріївка, Новоданилівка, Мала Токмачка, Мирне, Чарівне.
З 29.05.2023- 18.08.2023 р командуванням частини був направлений на навчання до Львівської академії імені Гетьмана Петра Сагайдачного, де виконавши програму навчання за спеціальністю «Бойове застосування танкових з'єднань» здобув професійну кваліфікацію - офіцер тактичного рівня. Після навчання повернувся в свою частину на Запоріжжя.
Зі спогадів вітчима Казимір В.В.: - «Був принциповий та чесний. Зради не пробачав нікому». Мати Казимір О.О. додає: - «Неконфліктний, легкий в спілкуванні. Міг помирити всіх, заспокоїти, зняти напругу. Коли відправлявся на фронт після відпусток, обов’язково готував подарунки побратимам (знав потреби та смаки кожного). Там на Запорізькому напрямку опікувався сиротою, який залишився без рідних. Допомагав не тільки побратимам, а й живності яка була поруч з бійцями та теж переносила всі складнощі фронтового життя. Одним словом - мав золоте серце. Був би чудовим чоловіком для дружини та батьком для своїх дітей. Та не судилося...»
Неможливо словами передати вселенське хвилювання рідних за Дениса, коли він від 10 до 33 днів не виходив на зв’язок (був на завданнях). Неможливо передати той біль та відчай, коли рідним повідомили про його загибель. Провели Дениса в останню земну дорогу всім селом. У споминах друзів та односельців збережеться його привітна усмішка та величезна любов до життя.
Справжній патріот та мужній воїн, який відважно захищав нашу Батьківщину і всіх нас, навіки залишиться жити Героєм у нашій пам’яті.
Доземний тобі уклін, Денисе! Вічна слава і пам'ять!
| 
