|
Останнім часом невизнаним „республікам” на Сході України доводиться пояснювати своїм прибічникам, чому попри послаблення бойових дій люди живуть так погано
Мешканцям Донбасу, яких привабили на референдуми обіцянками „грандіозних російських пенсій”, майже безкоштовного газу і небувалого економічного піднесення після звільнення від „київської хунти”, тепер доводиться пояснювати, чому обіцянки не збулися – і не збудуться ніколи.
Головною темою цих міфів стає, та само „ворожа політика Києва”, хоча в окремих випадках до неї доведеться додати ще й „об’єктивні обставини” а також „необхідність потерпіти до настання кращого майбутнього”.
Міф перший. Україна повинна платити пенсії мешканцям самопроголошених республік
По перше, "ДНР" позиціонує себе як незалежну державу, оголошуючи пенсіонерів, що мешкають на її території, своїми громадянами. Тому логіка терористів виглядає дещо збоченою, коли пенсії жителям "незалежного Донбасу" має сплачувати інша держава до того ж ще й ворожа. Варто нагадати, що Молдова так нічого і не сплачує мешканцям Придністров’я, рівно як Грузія – мешканцям Абхазії та Південної Осетії.
Безумовно, „керівництву” самопроголошеної республіки дуже хотілось би, аби гроші на пенсії – бажано у великих мішках і на броньовиках „Привату”, які так добре захоплювати і переобладнувати для військових потреб, весело і безперебійно котились до ДНРу. Але так добре, здається, не буде. І винний у цьому не Київ, Вашингтон чи Брюссель, а бандити, що з депресивного, але живого регіону зробили постапокаліптичні „дикі землі”.
Міф другий. ДНР та ЛНР користуються (або користуватиметься в найближчому майбутньому) російським, а не українським газом
Це неможливо, як з логістичних, так і з економічних причин. Газ – не дрова, для його доставки і розподілу потрібна інфраструктура багатомільярдної вартості. І якщо пошкоджені під час бойових дій місцеві газорозподільчі станції теоретично можна полагодити, то збудувати власний газопровід – чи відремонтувати покинутий „Таганрог-Маріуполь” (спроба чого, здається, з тріском провалилася) ДНР-івці не зможуть. А будувати для них окремий газогін – для того, щоб потім поставляти по ньому безкоштовний газ – Кремль явно не буде. Ресурси йдуть на „Силу Сибіру” – для „Сили Донбасу” їх не вистарчить.
Тому газ у невизнаних республіках може бути тільки двох видів – український або ніякий. Поки що Донбас отримує український газ до того ж безкоштовний.
Міф третій. Самопроголошені республіки будуть інтегровані в російські промислові ланцюжки і „запустять” виробництво з російськими зарплатами
Цим міфом заманювали мешканців Донбасу на референдум. Та й до сьогодні він залишається у свідомості тільки закоренілих „романтиків”.
Абсолютно всі дії Росії свідчать про прямо протилежні наміри. Якби хтось планував якусь інтеграцію, то з Росії йшли б інженерні війська, а не банди „отамана Козіцина” і йому подібних. Якби хтось планував щось інтегрувати, то обладнання на підприємствах ВПК ніхто б не демонтовував і не вивозив. Якби Росія збиралась використовувати шахти – російські військові не дивились би спокійно, як їх затоплюють, і так далі. Росія планувала знищити інфраструктуру територій, які рано чи пізно, в тому чи іншому вигляді буде змушений відбудовувати Київ. І Росія з цим завданням блискуче впоралась.
Міф четвертий. „Керівництву” ДНР з ЛНР вдасться підготувати інфраструктуру до зими
Інфраструктура, ступінь зношеності якої перевищує 70%, і яка підтримується людьми, не зацікавленими у якості її роботи, не може бути адекватно підготована до зими в принципі – і якість комунальних послуг по всій території України тому яскраве підтвердження.
Проте, маючи навіть певні переваги у можливості мотивувати комунальників за допомогою зброї, ДНР з ЛНРом явно рухаються у бік інфраструктурного колапсу. Брак енергоносіїв внаслідок зупинки роботи шахт, відсутність чіткої координації роботи комунальних служб, врешті-решт, жахливі збитки, завдані війною, все це не залишає мешканцям регіону жодних шансів на те, що взимку в квартирах буде тепло, світло і ситно.
Міф п’ятий. Київ буде змушений піти на переговори та погодитись на економічну співпрацю з ДНР та ЛНР, щоб отримати вугілля з донецьких шахт
Цей міф і дотепер вряди-годи з’являється на сторінках місцевих ЗМІ в якості аргументу на користь того, що „все буде добре”. Але якщо зважити на той факт, що в мирний час, в період з 2009 по 2014 рік Києву довелось виділити дотації для вугільної промисловості у розмірі 60 мільярдів гривень (без малого 1,5 тисячі з кишені кожного українця – включно з немовлятами), то тепер, коли шахти затоплені, обладнання зруйновано і частково здано на металобрухт, можна сміливо припустити, що Київ фінансово просто не потягне „вітчизняного вугілля”. Дешевше буде купувати не лише в Польщі чи ПАР, як то робиться сьогодні, а возити хоч з Нової Зеландії. А відсутність зауважень з боку поставників на тему „Ми вас годуємо” можна буде зарахувати у якості додаткового бонусу.
Власне, огляд міфології ДНР-ЛНР можна продовжувати майже до безконечності, оскільки кричущий розрив між доктринами „Новоросії” і реальністю довелося заповнювати безліччю вигадок.
В той же час, попри усі міфи, які є результатом масованої антиукраїнської пропаганди на Донбасі, Київ не відповив жителям окупованих районів у праві залишатися громадянами України. У столиці розуміють, що велика кількість людей не зі своєї волі опинилися в заручниках у терористів і окупантів. Тому кожен донецький чи луганський пенсіонер може як і раніше отримувати українську пенсію, але це можливо лише на території підконтрольній українській державі. Наразі пенсіонери Донбасу уже масово їздять за пенсіями в сусідні неокуповані райони.
З тієї ж причини Україна не перекриває подачу на окуповані райони електрики, газу і води, хоча технічно могла б це організувати.
Власне мешканцям Донбасу варто не вірити в міфи, а зрозуміти одну просту річ - Путін годувати Донбас не збирається, а щоб Київ міг повністю виконувати свої зобов'язання перед громадянами, необхідно повернутися в правове поле України.
Тарас Паньо
| 
