|
Від цієї світлини може на хвилинку зупинитись серце. Якщо ви захочете заплакати - плачте. Якщо ви захочете кричати - кричіть. Якщо солона хвиля підійметься до горла - це нормально. Якщо затремтять руки - ваша душа на місці.
Схиліть голови, люди. Він пішов на небо.
Сергій Васильович Пацула народився 18.09.1984 року у місті Баштанка Миколаївської області.
2000 року хлопець закінчив місцеву школу №2, після чого вступив до вищого професійного училища №9, де отримав фах "муляр - штукатур, лицювальник - плиточник".
Сергій Васильович мріяв одружитися та мати багато дітей і ця мрія його здійснилася. Дітей він дуже любив та багато свого часу присвячував своїм маленьким. Майстер на всі руки, мав талант до будь - якої роботи, до виконання завжди підходив дуже сумлінно, що прикрашало його, як чоловіка.
З 2006 року працював на птахофабриці Баштанки.
Добра серцем людина, відповідальний, мужній, люблячий сім'янин, турботливий, як чоловік та батько, він знав, де треба бути лагідним, а де - твердим, завжди правильно розставляв пріоритети, а ця якість характеру притаманна далеко не кожному.
Призваний за мобілізацією Баштанським РВК 11.08. 2015 року, а через рік, 12 серпня 2016 року підписав із ЗСУ контракт.
Солдат, номер обслуги 3-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Загинув 31 січня близько 23.00 в районі селища Тоненьке Ясинуватського району Донецько області під час артилерійського обстрілу наших позицій.
Поховають Сергія Васильовича у рідній Баштанці. У нього залишились мати, сестра, брат, дружина та шестеро дітей.
Кожен солдат усвідомлює, що може з війни не повернутись. Кожен солдат міцно тримається за ниточки, які зв'язують його з мирним життям. За малюнки, за світлини, за те, від чого щиміть його серце. І кожному солдату важливо, щоб його пам'ятали.
Особливо, якщо він впаде та залишиться лежати.
| 
0
