Відкритий лист депутатам Снігурівської районної ради

На жаль, з об’єктивних причин не зміг бути присутнім на черговій сесії Снігурівської районної ради, яка відбулася 27.03.2015 року. Але впевнений, що нагальні питання життєдіяльності району повинні вирішувати саме депутати районної ради, без «оглядки» на депутатів Верховної та обласної рад. Без сумніву, головним було питання про визнання сусідньої північно-східної держави країною-агресором та так званих «ДНР» і «ЛНР» - терористичними організаціями. На жаль, питання було «провалено».

Я не збираюсь емоційно писати про зрозумілі речі для абсолютної більшості депутатів районної ради, присутніх на сесії, та жителів Снігурівського району, які також прекрасно розуміють наслідки такого «далекоглядного рішення» сесії районної ради. Сказанаго та написано за останні дні щодо цього - дуже багато. Я хочу закликати депутатів районної ради повернутись до повторного перегляду цього питання та остаточно визначитись, можливо, в першу чергу, кожному самому перед самим собою: чи розумієте ви наслідки того рішення, яке ви прийняли, або, точніше, не прийняли, як для людей, які вас обрали, так і особисто для вас та членів ваших сімей.

В першу чергу, звертаюсь до депутатів районної ради Бунчука С.В., Гавриленко О.С., Козленка А.В. та Солоухіна В.П., за ініціативи та при «допомозі» яких рішення не було прийняте. Але, разом з ними, до всіх, без винятку, депутатів Снігурівської районної ради, в тому числі і тих, хто з різних причин був відсутній на сесійному засіданні.

На інтернет-ресурсі «Lenta.ru» 30 березня розміщено інтерв’ю з так званим «секретарем ради безпеки ДНР» О.Ходаковським: «Нам нужна вся Украина». Це «інтерв’ю» роздруковане на дуже багатьох, як українських, так і інозмі. Дуже раджу всім прочитати його. Дозволю собі тільки дві цитати: «Я принимаю для себя существование ДНР и ЛНР лишь в качестве переходного этапа. Наша война закончится тогда, когда южнее России будет пророссийское антифашисткое государство. Иначе говоря, нам нужна вся Украина» и «У нас нет достаточных людских ресурсов, а значит, мы вынуждены применять артиллерию. Разрушения неизбежны», - говорить бойовик.

Далі він заявляє про те, що «ДНР» хотіла б уникнути кровопролиття, але «там, де треба воювати, ми будемо воювати». Чи потрібно ще щось говорити далі? Чи, можливо, хтось впевнений і вірить в те, що «застосування артилерії» та «руйнування неминучі» Снігурівського району не стосуватимуться?

Я особисто знайомий з деякими колишніми депутатами колишніх Донецької та Луганської обласних рад. Сьогодні вони зовсім по іншому ставляться до результатів свого особистого, навіть під дулами автоматів, голосування, коли вирішувалась доля Донецької та Луганської областей. Але вже пізно про щось говорити…

Голосування по даному питанню – це не тест на лояльність до влади. І навіть, по великому рахунку, не перевірка ставлення депутатів від різних політичних сил до Президента, Уряду та Держави вцілому. Ці речі можна було б якось пояснити. Тим більше, з огляду на всі виклики і труднощі сьогоднішнього життя. Це – тест на лояльність, байдужість та, якщо хочете, боягузтво до агресії з боку незаконних територіальних утворень до твоєї країни, великої та малої Батьквщини, твого будинку, обійстя та родини, за підтримки та безпосереднього керівництва сусідньої держави. Саме про це потрібно пам’ятати всім, і, в першу чергу, тим, хто представляє інтереси людей, які тобі довірили свою долю.