 Сьогодні, 15 серпня, Володимирівська громада провела в останній земний шлях свого земляка, Захисника України — Євгенія Колеснікова.
Євгеній народився 22 березня 1998 року в сім’ї колгоспників. Його дитячі та шкільні роки минули у селі Микола-Гулак. У 2012 році родина переїхала до Володимирівки, де Євгеній продовжив навчання та зростав.
Після закінчення 9 класів він вступив до Казанківського ліцею, де здобув професію тракториста-машиніста (водія) широкого профілю.
У 2016 році Євгеній розпочав строкову військову службу. Служив у лавах морської піхоти в Миколаєві. Військова служба загартувала його характер, навчила мужності, дисципліни та відповідальності.
З початком повномасштабного вторгнення росії Євгеній знову став на захист України. У 2022 році був призваний на військову службу за мобілізацією.
Євгеній Колесніков проходив службу на посаді механіка-водія 3-го відділення морської піхоти 2-го взводу морської піхоти 1-ї роти морської піхоти 2-го батальйону морської піхоти.
Він мужньо виконував бойові завдання, захищаючи Україну в найгарячіших напрямках. Під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області Євгеній отримав тяжкі поранення.
Лікарі до останнього боролися за життя Захисника, однак врятувати його не вдалося.
10 серпня 2026 року Євгеній Колесніков помер у лікарні від поранень, отриманих під час захисту Батьківщини.
Йому було лише 28 років.
Євгеній прожив коротке, але гідне життя, віддавши найдорожче — власне життя — за свободу та незалежність України.
Баштанська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним, близьким, побратимам. Низько схиляємо голови у скорботі. Пам’ять про мужність і подвиг Євгенія Колеснікова назавжди житиме в серцях тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України!
ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ — КОЛЕСНІКОВА ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА
22 березня 1998 року народився Євгеній Олександрович Колесніков — наш земляк, Захисник України, син, брат, батько, людина, яка віддала своє життя за Батьківщину.
Євгеній народився у сім’ї колгоспників. Його батьки працювали у Гулаковському колгоспі «Комунізм». У 2005 році Євгеній пішов до першого класу школи в селі Микола-Гулак. Там минули його дитячі та шкільні роки.
У 2012 році родина переїхала до села Володимирівка. Саме тут Євгеній продовжив навчання та зростав, а його родина згодом стала багатодітною.
Після закінчення 9 класів Євгеній вступив до Казанківського ліцею, де здобув професію тракториста-машиніста (водія) широкого профілю. Отримані знання та навички стали важливою частиною його подальшого життя.
У 2016 році, після завершення навчання, Євгеній пішов на строкову військову службу. Протягом півтора року він служив у морській піхоті в місті Миколаєві. Саме військова служба стала для нього важливою школою мужності, дисципліни та відповідальності.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Євгеній знову став на захист своєї держави. 29 квітня 2022 року його було призвано на військову службу за мобілізацією.
Євгеній Олександрович проходив службу на посаді механіка-водія 3-го відділення морської піхоти 2-го взводу морської піхоти 1-ї роти морської піхоти 2-го батальйону морської піхоти.
Він мужньо виконував свій військовий обов’язок та захищав Україну в найгарячіших точках. Під час виконання бойових завдань у Покровському районі Донецької області Євгеній отримав поранення.
Лікарі боролися за його життя, однак отримані поранення виявилися надто тяжкими.
10 серпня 2026 року Євгеній Олександрович помер у лікарні внаслідок поранень, отриманих під час захисту Батьківщини.
Йому було лише 28 років.
За межами військової служби Євгеній був батьком. У нього залишилися син Назар, 2020 року народження, та донька Крістіна, 2016 року народження. Найболючіше — його діти зростатимуть без батька, який віддав своє життя, захищаючи їхнє майбутнє.
Також у Євгенія залишилися мама, сестра, брат. Для них його загибель — невимовний біль і втрата, яку неможливо заповнити.
Євгеній прожив коротке, але гідне життя. Він народився у простій працьовитій родині, зростав, навчався, здобув професію, служив у морській піхоті, створив сім’ю та став батьком. А коли Україна опинилася перед найбільшим випробуванням, він знову взяв до рук зброю і став на її захист.
Євгеній Колесніков віддав своє життя за Україну, за рідну землю, за своїх дітей та за право кожного з нас жити у вільній державі.
Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого Захисника.
Висловлюємо щирі співчуття мамі, дітям, сестрі, брату, рідним та близьким Євгенія Олександровича.
Вічна пам’ять Захиснику України — Колеснікову Євгенію Олександровичу.
Вічна слава Герою!
Герої не вмирають. Пам’ять про них назавжди житиме у наших серцях.
Володимирівська громада
| 
