|
Шановні земляки! Дорогі ветерани!
Не одне десятиліття минуло відтоді, як завершилась Велика Вітчизняна війна. З ворогом боролися не тільки регулярні частини Червоної Армії, а й увесь волелюбний український народ. Незважаючи на смертельний ризик, його мужні сини й дочки ставали до лав захисників рідного краю. 12 серпня 1941 року полум’я війни охопило наше місто, а 16 серпня увесь район був повністю в руках ворога. На окупованій території встановився режим терору і грабіжництва. Почалася смуга розстрілів і знищення мирного населення. Однак ні знущання, ні розстріли не зупинили патріотів у їхній боротьбі проти окупантів. Уже наприкінці 1941 р. в Баштанському районі почали діяти окремі групи опору фашистській окупації, які займалися диверсійною, пропагандиською роботою. У жовтні 1943 року підпільні групи сіл Баштанки, Привільного, Новоіванівки та інших об’єдналися в Баштанський партизанський загін (кількістю 150 чол.), командиром загону обрали Івана Яковича Калініченко. 8 березня 1944 року Баштанський партизанський загін вступив у бій з відступаючими частинами ворога і 10 березня об’єднався з передовими підрозділами Червоної Армії. Здійснюючи бойові операції, партизани влилися до військових частин 3-го Українського фронту. Партизани знищили близько 400 ворожих солдатів, взяли у полон 9 офіцерів і понад 300 солдатів, захопили 27 автомашин, 5 мотоциклів та інших трофеїв, серед яких – 18 бойових фашистських прапорів. Штаб партизанського руху 3-го Українського фронту представив до урядових нагород 10 членів Баштанського партизанського загону. Орденами Вітчизняної війни було нагороджено – 4 чол., орденом Червоної Зірки - 5 чол., Партизанського медаллю – 1 чол. Своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов’ю до рідного краю учасники руху опору довели усьому світові, що Україна ніколи не скориться загарбникам. У цей день ми складаємо шану тим, хто не дожив до наших днів, і тим, хто через усе життя несе біль від ран, від втрати бойових побратимів, гіркі спогади про труднощі партизанських стежок. Дорогі ветерани! Низько вклоняємось вам та висловлюємо щиру подяку за ваш подвиг та звитягу, за самовіддану працю у повоєнні роки, за розуміння й батьківську підтримку у розбудові нашого краю. Міцного вам здоров'я на довгі роки, щастя, благополуччя та душевного спокою. Нехай над нами буде завжди мирне небо!
| 
