Світ моїми очима. Ці квіти такі яскраві. Так кидаються в очі. Вони тихо шепочуть своєю красою,- Зупинись і хоч трохи побудь разом з нами. У мовчанні. Неможливо відмовити. Поклик цього світу. Святе джерело мого існування. Натхнення до життя. Страшно виходити з свого тихого і світлого острівця земного буття. Коли навколо неосяжні і невідомі надсвіти. Які лякають своєю далекістю. Тому так страшно зазирнути у вічі своїй долі. Та вибору немає. Вчуся у квітів життя. Їх красу заберу з собою.
