Життя бентежне.
Як був молодшим, з однолітками мали розмову більше про дівчат, про рибалку.
Іноді і про випивку.
Зараз же помітив, що балаканина іде більше про здоров'я.
А про все інше тільки одні спогади.
Останнім часом доводиться все більше звертатися до лікарні.
І самому. А сьогодні ж прийшлося і з мамою, якій уже за вісімдесят.
Що ж, життя є життя.
Від цього нікуди не дінешся.
На сьогоднішній день, наша лікарня, це одне з небагатьох місць де є стабільність. Куди звертаєшся і точно знаєш, що отримаєш допомогу.
Звичайно, що і є, так званий, людський фактор - а куди ж без нього, тим більше, що тепер такі жорстокі часи. І скільки працівникам лікарні доводиться бачити за день людської біди,
Людського болю,
Людського горя,
Людської нужди,-
І це все сконцентровано в одному місці.
Але організація праці в лікарні на високому рівні. Гарно продуманий маршрут пацієнта.
Робота колцентру, де все підкажуть, розкажуть, порадять, а якщо якесь складне питання, то взнають і перетелефонують.
Сьогодні прийшлося звертатися і до сімейного лікаря, і в ренгенкабінет, і в приймальне відділення, і до травматолога, і до стоматолога - якось так усе склалося до купи.
Але так іноді буває.
І все було на вищому рівні.
А в душі теплота і всім працівникам лікарні велика подяка. |
