Вечір. Сонце зайшло. Субота майже закінчилася. Холодний пронизливий вітер остуджує гарячі думки. Зелене поле. Озимина. Задерши голову дивлюся у небо, Пахтить вільгістю і волею. Тиша знімає з моїх уст слова. Плине поволі час. Ніч заховає усі сліди. Не боюся змін. Боюсь залишитись один. Сміється Вічність у відповідь – Прийшов чужим у цей світ і підеш ні з чим. Злих людей небуває – бувають люди нещасливі.
