15 березня 1944 року, завдяки
відважним танкістам Вадиму Сивкову та Петру Крестьянінову, село Явкине
було визволено від німецько-фашистських загарбників. Ці два імені
золотими літерами вписані в літопис великих подвигів героїв Великої
Вітчизняної війни. Це – один з прикладів мужності радянських
патріо-тів, які не підкорилися ворогу.
Вадим Сивков учився в одній із
шкіл Іжевська, а Петро Крестьянінов жив у селі Ральники Кіровської
області. Вони познайомилися у танковому училищі, згодом стали членами
одного танкового екі-пажу. За свій короткий бойовий шлях екіпаж танку
знищив більше 250 фашистів, захопив три німецькі танки, 12
бронетранспортерів, 75 автомашин.
Танковий екіпаж у діючій армії з’явився у лютому
1944 року. Перше бойове хрещення отримав на річці Інгулець, біля міста
Кривий Ріг.
Під час передислокації танкова колона потрапила під
обстріл ворожої авіації. Танк з бойовим номером 17 отримав незначне
ушкодження: було перебито трак гусениці. Щоб не затримувати всю колону,
командиру танка молодшому лейтенанту Сивкову наказують відремонтувати
машину своїми силами і наздоганяти інших.
Вітаючи з днем народження своїх рідних і близьких,
ми завжди бажаємо їм у доброму здоров’ї прожити довгий вік, аж до
столітнього ювілею. Хоча і наперед знаємо – це вдається далеко не
кожному. Лише щасливчикам дарують небеса таку можливість. Тож, напевне,
добрих ангелів-хранителів має проста сільська жінка із степового Явкине
Клавдія Павлівна Буйбарова, яку 9 березня із століттям поздоровлятимуть
родичі, діти, онуки, правнуки, праправнуки. Напевне, її й можна вважати
щасливою людиною.
Щастя цієї старенької ще й у тому, що вона не
одинока, живе із сім’єю сина Григорія, якому, до речі, в нинішньому
році теж виповнюється поважна кругла дата – 80 років.
І сама ювілярка, і її три сини-соколи – корінні
явкинці. Тут Клавдія Іванівна народилася у Простій селянській родині,
тут зростала, навчалася і ще змалку звикла до нелегкої праці на землі,
на обійсті, на колгоспній роботі. Із зовсім юних років стала рядовою
колгоспницею тодішнього колгоспу «Видвиженець». Працювала на полях до
самісінької старості.
Йшли роки, мінялися умови праці, назви колгоспів, на
польових роботах потроху запроваджувалася все новіша й но-віша техніка,
яку опановував чоловік Клавдії Павлівни – Петро Семенович. Все життя
працював він механізатором. Разом з дружиною ділили вони навпіл радість
і горе, останній шматочок хліба в голодні роки, раділи мисочці
заколоти, їли траву, все, що мали в господі найситніше, віддавали
дітям. І вберегли їх, і самі не загинули голодною смертю. Пережили
Буйбарові й воєнне лихоліття, й роки відбудови народного господарства.
Раділи високим врожаям на колгоспній землі, брали активну участь у
громадському житті села. Поралися і на власному городі, тримали
підсобне господарство, щоб мати хліб і до хліба. Прожили в парі,
підтримуючи одне одного, більше 50 років.
Доля була невблаганною до чоловіка бабусі Клави. Не
судилося йому довгого віку. Із 1978 року топче вдова стежину на
чоловікову могилу, подумки розповідає німому горбочку про те, як їй
живеться на цьому світі, які звісточки надходять від синів Михайла та
Віктора, які живуть далеко від рідного дому і приїздять сюди не часто.
Їхня старенька матуся ще й сьогодні нівроку. До
цього часу не дозволяє себе обходити – і наварити може, і випрати, і в
хаті поприбирати, і на городі порається.
– Це наша ходяча енциклопедія, – говорять про бабу
Клаву односельчани, – гомонимо з нею про життя, сільські новини,
розпитуємо про людей, які тут раніше проживали. Розум має ясний,
пам’ять унікальну. Мудра, розсудлива, доброзичлива, щиросердна. Дай,
Боже, їй ще довгих років життя, щоб мали ми куди звернутися за порадою.
ФГ «Володимир» ─ одне з найкрупніших фермерських
господарств, на території Явкинської сільської ради. Його господаря В. В.
Ященка явкинці добре знають як вмілого керівника, який 15 років очолював колгосп «Україна» на території сільської ради.
Перебуваючи в селі, ми не могли не завітали у володіння цього фермерського
господарства. Там кипіла робота, саме вантажили зерно на причеп трактора і
розвозили його орендодавцям. Тут ми і застали В. В. Ященка.
Шанують жителі Явкинської сільської ради
працівників поштового відділення ─ завідуючу Тамару Григорівну Волович та
листонош Ольгу Вікторівну Куценко, Таїсію Олексіївну Станічну, Ларису
Михайлівну Плужник, Світлану Миколаївну Карпову.
У будь-яку погоду листоноші вчасно доставляють
кореспонденцію, розносять пенсію, приймають платежі за світло, газ, телефон.
Поряд з поштовим відділенням розмістилась і
автоматична телефонна станція на 150 номерів, Яку обслуговує електромонтер О.
Ф. Ватаманеску. Не сидить без роботи Олег Федорович, адже телефонна лінія
зв’язку і радіомовлення вже ненові, роботи вистачає. В його обов’язки входить і
попередження заборгованості по оплаті за телефон і радіо.
До тих, хто володіє мистецтвом виховувати дитину з
ранніх років, має щастя відкривати їй незвіданий чарівний світ, належить і
колектив Явкинського дошкільного закладу «Сонечко», який очолює Г. В. Берест.
Вихователь Л. І. Деркач, музкерівник С. І.
Козирєва завжди прагнуть зробити життя вихованців цікавим і змістовним, ніколи
не зупиняючись на на досягнутому.
Дивлячись на величне в колишньому приміщення
Палацу культури, не вирішиться, що це звичайний сільський заклад осередок
дозвілля молоді. Так було колись і так повинно бути й сьогодні. Але таке велике
приміщення сільській раді не під силу утримувати в належному. Тож з часом він
прийшов в аварійний стан. Та люди прагнуть його відродити. В минулому році
перекрили покрівлю, замінивши пошкоджений шифер. А в цьому році завідуюча
будинком культури Н. І. Гніда, яка працює всього 1,5 місяці, разом з
техпрацівницею К. П. Пасічник роблять ремонт фойє та одного залу, в якому вже
зараз щодня, крім понеділка, проводять безкоштовні дискотеки для молоді.
Школа ─ свічка творчості, полум’я якої не згасає
завдяки вчителям, які віддають свої знання і любов дітям.
У колективі Явкинської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів працює 17 педагогів, з них ─ 9 випускників цієї школи, 6
вчителів вищої категорії, 1 ─ вчитель методист, 4 старших вчителя.
Очолює цей колектив досвідчений керівник, педагог
Олександр. Іванович. Гненний, якийзабезпечує чітку взаємодію всіх механізмів школи. Він добре володіє
управлінською діяльністю, знає,індивідуальний робочий почерк кожного вчителя, а звідси ─ взаємна
злагодженість педагогічного ансамблю їх школи.
Готуючи матеріали про Явкинську сільську раду, ми
побували і в с. Красний Став, де зустрілися з його мешканцями і поцікавились їх
життям-буттям. Одночасно й завітали в контору СТОВ «Красний Став», де
поспілкувалися з його директором П. І. Козирєвим, про якого мешканці села
говорили лише теплі і вдячні слова. «На таких, як Петро Іванович тримаються
села. Він ─людина слова і діла. Не дивлячись
на всі негаразди і проблеми, він завжди йде назустріч людям», ─ такої думки про
нього односельчани.
СТОВ «Красний Став» ─ єдине сільгосптовариство, яке залишилось на теренах
Явкинської сільської ради, вистоявши всі буревії й незгоди. І все це завдяки
його керівнику П. І. Козирєву, який завжди помірковано і принципово ставиться
до ведення господарської діяльності. Сам прагне досягти поставленої мети і
спонукає до цього свій колектив.
Нинішній рік для с. Явкине ювілейний. В ці дні
селу виповнюється 195 років з початку заснування.
Іван Олександрович Ліщина вже вчетвертеочолює Явкинську сільську раду й роботу
сільського голови знає на зубок. Тож легше назвати те, чим не займається
сільський голова, ніж перерахувати коло його обов’язків та ті питання, які
доводиться вирішувати поза обов’язками. Іван Олександрович ─ людина енергійна,
вольова, наполеглива, хороший організатор.
Про будні сільської ради розповідь сільського
голови І. О. Ліщини.
Сьогодні бібліотека в селі ─ це інформаційний,
освітній і дозвільний заклад, а також виховний. Адже книга ─ це не тільки
джерело знань, а й духовні ліки.
Явкинська сільська бібліотека знаходиться в
приміщенні колишнього СТОВ «Білорусь». У минулому році вона перемістилася з
другого на перший поверх у більш привабливі кімнати. А очолює цей заклад ось
уже 10 років справжній фахівець своєї справи Т. В. Тулупнікова, яка завжди
готова прийти на допомогу читачеві...
До тих, хто володіє мистецтвом виховувати дитину з
ранніх років, має щастя відкривати їй незвіданий чарівний світ, належить і
колектив Явкинського дошкільного закладу «Сонечко», який очолює Г. В. Берест.
Вихователь Л. І. Деркач, музкерівник С. І.
Козирєва завжди прагнуть зробити життя вихованців цікавим і змістовним, ніколи
не зупиняючись на на досягнутому...
Читати далі » РОЗДІЛ: Люди
|| АВТОР: Редакція районної газети |
ОПУБЛІКУВАВ: bashtanka | 23.08.2007
Колись одне з заможних і затишних сіл Баштанщини
на 150 дворів Красний Став, неможливо впізнати. Його останні вулички зустріли
нас пусткою розвалених будинків. Залишилось 50 дворів, в яких переважно
проживають пенсіонери.
Із запитанням, як зараз живеться людям у глибинці, ми звернулись до
мешканців цього населеного пункту...
Читати далі » РОЗДІЛ: Люди
|| АВТОР: Редакція районної газети |
ОПУБЛІКУВАВ: bashtanka | 23.08.2007
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
