|
Без села не буде України, без молоді ─ села.
(Думки людей про своє життя-буття)
Колись одне з заможних і затишних сіл Баштанщини
на 150 дворів Красний Став, неможливо впізнати. Його останні вулички зустріли
нас пусткою розвалених будинків. Залишилось 50 дворів, в яких переважно
проживають пенсіонери.
Із запитанням, як зараз живеться людям у глибинці, ми звернулись до
мешканців цього населеного пункту.
Іван Іванович і Надія Петрівна Єфіменки,
пенсіонери.
─ А що тут говорити, самі бачите,
пустуючих дворів більше, ніж жилих. Залишились переважно пенсіонери. Молодь
тікає з села. А що їй тут робити? Ні клубу немає, ні роботи, ні інших для
повноцінного життя об’єктів.
Спасибі нашому директору товариства Петру
Івановичу Козирєву, який турбується про село і про людей. З будь-яким питанням
йдемо до нього. Нікому не відмовляє: ні тим, хто йому здав землю, ні тим, хто
віддав у СТОВ «Комсейл». Завжди розраховується за паї. Навіть у цьому році,
коли багато чого згоріло від засухи. Завозить людям воду. Дякуючи йому, п’ять
разів на тиждень ходить автобус у Баштанку, тож добратись у райцентр тепер
немає проблеми. Тим, хто хоче працювати, дає заробити гроші. Адже багато у нас
людей не пенсійного віку, працювати не хочуть. Тож у товаристві працюють і жителі
Явкине, і Новоєгорівки.
Вдячні люди й приватному підприємцю І. В. Іщенко,
яка раз на тиждень завозить товар у ларьок, а тричі ─ хліб із пекарні фермера
В. В. Ященка з Явкине.
Одне не зрозуміло пенсіонерам, чому в сусідньому селі Висунь
Березнегуватського району ціни нижчі, ніж у Баштанці чи в їх селі.
Своє обурення висловили Єфіменки на адресу Баштанської філії ВАГ ЕК
«Миколаївобленерго». Через збій у комп’ютері, пояснили їм в РЕМ, виник ще один
рахунок на їх будинок. Вже двічі Іван Іванович їздив у Баштанку з книжечками
про оплату за електроенергію, де його кожного разу запевняють, що більше
проблем не буде, а коли приходять контролери, то в їх книгах обліку зазначено
два рахунки. Є й таке, що люди померли більше 10 років тому, вже й хати їх
зруйновані, а у них продовжує рости борг. Коли ж наведуть лад у цьому питанні,
обури людей.
А про молоденьку фельдшерку з їх ФАПу А. О.
Чухрай, яка лише з травня працює в них, а вже завоювала пошану в людей своєю
уважністю, старанністю, пенсіонери відгукнулися схвально. За станом здоров’я не
працює. Перебуває на обліку в Баштанському центрі зайнятості. Через рік буде
оформлятись на пенсію.
Все життя прожила в цьому селі, виростила трьох
дітей. Сини живуть окремо: один в Снігурівці, інший ─ в Явкино. Наймолодша
донька, закінчивши навчання, сидить вдома, роботи немає. Живуть на пенсію
чоловіка та за рахунок молока, яке здають на сирзавод від двох корів. Жінка
бідкається, як пережити цю зиму й весну, адже на городі нічого не вродило, бо
дощів не було, все знищила засуха.
─ Не потрібні люди на селі нашій державі, ніхто з
вищого керівництва не хоче думати про селян і їх біди, ─ каже жінка.
Сергій Раковський і Євген Ратушний ─ учні
Явкинської ЗОШ, 14-15 років.
─ А що нам в селі робити? Ні заробити немає де, ні
відпочити. В селі сумно і взагалі погано. Цілий день тиняємось без діла, а
ввечері, щоб поїхати в Явкине на дискотеку, не завжди є гроші на бензин.
─ Я закінчив 9 класів і збираюсь їхати на
заробітки в Миколаїв. Там працює мій старший брат, ─ поділився Сергій. ─
Вчитися більше не хочу, треба працювати, щоб якось вижити.
─ А я думаю закінчити 11 класів, ─ каже Євген, ─ а
потім разом з батьками виїдемо, мабуть теж в Миколаїв. Я, напевне, десь піду
вчитися далі, а батьки зможуть знайти роботу.
Боляче було слухати цих юнаків. А таких, як вони в
селі до 20 чоловік, діти з сумом говорили про своє майбутнє, адже вони
народилися в цьому селі, виросли. Але перспективи тут для себе не бачать.
А шкода. Бо немає перспективи і в села.
| 
