|
Їм пам'яттю болить війна
Більше 62 мирних років відшуміло над нашою землею, але фронтовикам пам'яттю болить війна. Немає такого дня, щоб вони не згадували ті криваві роки.
- Воював, як усі. Що розповідати? - говорить про своє фронтове минуле учасник бойових дій, житель села Мар'ївка М. М. Скуратовський. Як і більшість фронтовиків, це дуже скромна людина, не звик він хвалитися своїми ратними подвигами.
Родом Михайло Марковим з Житомирщини. П'ятирічним хлопчаком разом з батьками в 1933 році був переселений у Баштанку, де пройшли його дитинство і юність.
У 1941 році закінчив п'ять класів. Страшна звістка про війну змінила життя всіх людей. Та літня Баштанка жила своїми звичними турботами, з тривогою поглядаючи на Захід, звідки линули звуки канонади з фронту, що наближався. Селяни поралися на власних городах та біля худоби, дбали, щоб поповнився на зиму домашній погріб.
Село принишкло, коли з'явились німці. Михайло разом з такими ж, як він, хлопчаками стояв біля забору по вул. Воровського (нині Привільненська) і спостерігав за окупантами. Дитяча, цікавість переборювала страх. Його, як і багатьох його однолітків 1927 р. н., хотіли забрати на примусові роботи в Німеччину. Але лікарі комісували хлопця через стан здоров'я.
З великою радістю чекав Михайло на прихід радянських військ. У листопаді 1944 року його призва-ли в армію і направили в місто Глухів Сумської області на навчання, яке було дуже коротким.
Вже в лютому 1945 року Михайло Марковим отримав бойове хрещення в Польщі на березі річки Віспа у складі II танкової армії 65 танкового полку.
— Був автоматником на танку, — пригадує сивочолий ветеран. -Перший бій запам'ятався на все життя. Той страх, який довелося пережити, неможливо забути. З часом звикаєш до пострілів і зривів, але кожному хотілось жити.
Бог милував Михайла Маркови-ча. Він не був поранений. З переможними боями дійшов до Берліна, за звільнення якого отримав медаль «За взяття Берліну». Крім цього, груди фронтовика прикрашають ордени «За мужність» та «Вітчизняної війни», медаль Жукова та ряд ювілейних відзнак.
- Все менше і менше залишається свідків тієї страшної трагедії, яку бачив колись цей світ. Та слід про війну пам'ятати, аби вона ніколи не повторилася, - закликає ветеран.
Другие материалы по теме
| 
