Пам’ять про маму

Могилка на сільському                 
                кладовищі,
Де твоя душа і тіло
                              спочива,
Хоч сонце палить,
                а чи вітер свище,
Та образ твій і пам’ять
                              ще жива.
Я посаджу тополю
                           чи берізку,
Чи явір, щоб з вітрами
                              шепотів,
Щоб заплітав
            і розплітав їм кіски,
А чи приніс тужливий
                           тихий спів.
А як барвінок зацвіте
                               весною,
Чи влітку ковила
                     зашелестить,
Твій образ, матінко,
         завжди переді мною.
Моя душа і плаче,
                              і болить.
Я віддала б усе-усе
                               за тебе,
Що мала і що маю
                            віддала б,
Мені нічого вже тепер
                            не треба,
Щоб ти, моя матусенько,
                                  жила.
та тільки вже тебе
                     не повернути,
Чи хоч моли, ридай,
                    кричи чи плач,
Мені тебе ніколи не забути,
Прости, моя ріднесенька,
                                пробач.