Могилка на сільському
кладовищі,
Де твоя душа і тіло
спочива,
Хоч сонце палить,
а чи вітер свище,
Та образ твій і пам’ять
ще жива.
Я посаджу тополю
чи берізку,
Чи явір, щоб з вітрами
шепотів,
Щоб заплітав
і розплітав їм кіски,
А чи приніс тужливий
тихий спів.
А як барвінок зацвіте
весною,
Чи влітку ковила
зашелестить,
Твій образ, матінко,
завжди переді мною.
Моя душа і плаче,
і болить.
Я віддала б усе-усе
за тебе,
Що мала і що маю
віддала б,
Мені нічого вже тепер
не треба,
Щоб ти, моя матусенько,
жила.
та тільки вже тебе
не повернути,
Чи хоч моли, ридай,
кричи чи плач,
Мені тебе ніколи не забути,
Прости, моя ріднесенька,
пробач.
Читати далі » РОЗДІЛ: Люди
|| АВТОР: Олена Дяченко, с.Інгулка |
ОПУБЛІКУВАВ: bashtanka | 15.09.2009
Про
Тетяну Миколаївну Мунтян можна сказати, що вона педагог саме за
покликом душі. Закінчивши у 1996 р. Миколаївський державний
педагогічний інститут за спеціальністю «вчитель російської мови та
практичний психолог», Тетяна Миколаївна повернулась до рідної
Інгульської школи, щоб ділитись з учнями своїми знаннями і допомагати
їм відшукати себе у сьогоднішньому непростому світі. Її
педагогічне кредо: «Найкращий спосіб допомогти дитині – це зробити її
щасливою». Тетяна Миколаївна робить все можливе для цього. До неї йдуть
за порадою батьки і кожному вона намагається допомогти. До неї
звертаються і колеги, для них готує психологічні тренінги, семінари,
проводить індивідуальні консультації. Поважають Тетяну Миколаївну і в
районному відділі освіти, вона є керівником районного методичного
об’єднання психологів, у жовтні минулого року підготувала і провела
районний семінар психологів на базі рідної школи по проблемі
«Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота в загальноосвітній
школі». Їй довіряють школярі, а саме це є найвищим досягненням
справжнього педагога. Тетяна Миколаївна працює за такими основними
напрямками: просвітницька робота, проведення психолого-педагогічної
діагностики, корекційно-відновлювальна та розвивальна робота,
консультування, профілактика. Всю свою роботу вчителька базує на основі
доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками
педагогічного процесу.
Читати далі » РОЗДІЛ: Люди
|| АВТОР: Вадим Кобилінський |
ОПУБЛІКУВАВ: bashtanka | 08.09.2009 Коментарів: 1
24 березня відзначатиме свій ювілей
талановита й красива жінка, любляча мати і турботлива бабуся Галина
Василівна Глушина. Народжена навесні, вона взяла від неї красу весняних
квітів, тепло березневого сонця, легку і привітну вдачу.
З цією
людиною нас тісно пов’язала доля. 27 років мені довелося працювати з
Галиною Василівною в Інгульській сільській бібліотеці. Все було, як і
на кожній роботі. Але завжди вона залишалась надзвичайно гармонійною,
бо могла бути одночасно вимогливим керівником і людяною та розуміючою
колегою. Немає жодної людини в нашому мальовничому селі Інгулка, хто
б не знав цієї жінки. Добросовісністю, відповідальністю і порядністю
нагородила її доля. Хоч родом вона з Кіровоградщини, та інгульчани
давно вважають її своєю, неодноразово обирали її депутатом сільської
ради.
Читати далі » РОЗДІЛ: Люди
|| АВТОР: Ольга Петраш |
ОПУБЛІКУВАВ: bashtanka | 23.03.2009 Коментарів: 2
Кажуть, справа в людини повинна бути одна. Тільки
тоді можна опанувати, чогось досягнути в ній, тільки тоді можна
знайти щастя. А будеш бігати від однієї до іншої – загубиш свій вік і
радості не спізнаєш. В людини одне життя, тож і діло повинно бути одне.
Та, правду кажучи, і одного життя буде замало, якщо оте твоє діло стане
твоїм по-справжньому.
Для Миколи Васильовича Стовби,
машиніста Інгульської насосної станції Баштанського управління водного
господарства, такою єдиною на все життя стала його робота, якій він
віддав понад 30 років.
Добросовісний, старанний, відповідальний,
працьовитий – саме таким знають його колеги. Яку б справу йому не
доручили, виконає вчасно й на совість. завжди справно працюють насосні
агрегати, які вчасно подають воду на зрошувальні землі, у чистоті й
порядку утримує він прилеглу територію. Без нагадування і траву
покосить, і очистить канали, бо не цурається ніякої роботи, а якщо вже
взявся за якусь, доведе до ладу. Бо змалку своїм прикладом батьки
виховували в нього любов до праці, до землі-годувальниці, чесність,
порядність.
Народився Микола в сусідньому Березнегуватському
ра-йоні, але все свідоме життя прожив на Баштанщині, у селі Піски, куди
батьки переїхали з трирічним малюком до бабусі й дідуся. У Пісках
закінчив школу, звідси пішов служити в армію, тут зустрів своє кохання
– синьооку красуню Любу, з якою згодом і поєднали долі. Саме дружина,
Любов Панасівна і вплинула на вибір професії чоловіка, бо у далекому
1975 році прийшла працювати в управлін-ня спочатку агрономом, а згодом
гідротехніком. Через два роки до колективу зрошенців приєднався й
Микола. А так як не звик себе розмінювати, до роботи ставився з усією
відповідальністю, старанністю, то й керівництво належно оцінювало його,
неодноразово нагороджувало Почесними грамотами за сумлінну працю.
