16 липня, у предстоятельській резиденції у Києво-Печерській
Лаврі відбулося чергове засідання Священного Синоду Української
Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита
Володимира. У засіданні взяли участь митрополити Одеський та
Ізмаїльський Агафангел, Дніпропетровський і Павлоградський Іриней,
архієпископи Хустський і Виноградівський Марк, Білоцерківський і
Богуславський Митрофан, Кам'янець-Подільський і Городокський Феодор, а
також єпископи Олександрійський і Світловодський Пантелеімон і
Бориспільський Антоній. На Синоді була дана відповідь на звернення Синоду та єпископату УПЦ КП
від 14 грудня 2007 року. У відповіді, зокрема, йдеться: "Усвідомлюючи
необхідність щонайшвидшого подолання церковних розділень в Україні,
Українська Православна Церква готова до конструктивного діалогу та
співпраці з усіма зацікавленими сторонами, включно з представниками тих
релігійних груп, які сьогодні не мають єдності зі вселенським
Православ'ям". "Водночас, щоби такий діалог був конструктивним
та міг привести до бажаного результату - об'єднання всіх православних
України в єдину Церкву, - він має відбуватись на певний засадах, а саме
з дотриманням канонічних норм, які існують у вселенській Православній
Церкві" - продовжується у відповіді. Необхідність дотримання
канонічних норм пояснюється тим, що "ігнорування цих норм створить
передумови для ще більшої фрагментації Українського Православ'я,
оскільки у свідомості багатьох зітре межу між тим, що припустимо і що
неприпустимо в Церкві Христовій". Іншими словами, на шляху до
подолання розколу Священний Синод наразі готовий "поступитись строгою
акривією та піти на церковну ікономію, з єдиною умовою, щоб така
ікономія не призвела до деградації церковно-канонічної свідомості, що
матиме ще більш катастрофічні наслідки для Церкви". Учасники
Синоду не приймають тезу про те, що проголошення державної незалежності
України саме по собі обов'язково передбачає незалежність Української
Церкви: "Державна незалежність України є історичним здобутком
українського народу, і ми ні в якому разі не заперечуємо її цінності.
Однак, ми далекі від того, аби розглядати канонічну самостійність
Церкви як один з необхідних атрибутів такої незалежності. Канонічний
статус Церкви потрібно розглядати в контексті екклезіологічної, а не
політичної доцільності, - цей статус має визначатися не
державно-політичними чинниками, а самою Церквою: її єпископатом,
духовенством та вірянами". Синод нагадав про передумови
автокефалії. Це 1) "одностайна думка єпископату, духовенства та вірних
місцевої Церкви щодо необхідності проголошення автокефалії" та 2)
"згода на новий статус для місцевої Церкви з боку повноти Православної
Церкви, включно з кіріархальною Церквою". "Як відомо, такої
одностайної позиції щодо питання автокефалії в Православній Церкві в
Україні не існує, - додається у відповіді, - оскільки значна частина
Церкви вважає теперішній канонічний статус Української Православної
Церкви таким, що, з одного боку, надає їй широкі канонічні права, які
фактично тотожні правам автокефальної Церкви, а з іншого - зберігає
духовний та молитовний зв'язок з Руською Православною Церквою. Що ж
стосується позиції Вселенського Православ'я, то воно, як відомо, не
лише не має одностайної думки щодо доцільності надання автокефального
статусу Українській Церкві, але й досі не випрацювало узгодженої
процедури надання автокефалії. Таким чином, штучна та поспішна
автокефалізація Української Православної Церкви сьогодні нам видається
невиправданою та такою, що може призвести до нових церковних розділень". Синод
також заявив про те, що не може погодитись з пропозицією об'єднатись в
одну церкву із розкольниками з тим, аби потім разом чекати канонічного
визнання такої церкви. "Ми виступаємо проти будь-яких нових
неканонічних спроб автокефалізації Української Церкви, які не будуть
засновані на соборній згоді єпископату, духовенства та вірних нашої
Церкви та не матимуть погодження з повнотою Вселенського Православ'я
(включно з Московським Патріархатом). Існуючий розкол не можна подолати
створенням нового, ще більш масштабного розділення. Такий шлях веде
лише до поглиблення церковної кризи", - йдеться у відповіді Священного
Синоду. У відповіді підкреслюється також недоцільність аналогії
між УПЦ КП та РПЦЗ, що приєдналася минулого року до Московського
Патріархату, тому що у РПЦЗ не заперечувалася апостольська
спадкоємність та до жодного з ієрархів РПЦЗ не було застосовано тих
канонічних санкцій, які були накладені митрополита Філарета (Денисенка)
за створення розколу. Учасники Синоду запропонували обрати
підґрунтям для діалогу і співпраці "не ідеологічну, а пастирську
доцільність - не створення «незалежної Церкви» будь-якою ціною, а
подолання існуючого розколу через консолідацію розпорошених і часто
антагоністичних сил всередині українського Православ'я". Синод
побажав "духовної мудрості та мужності" всім братам та сестрам, які
внаслідок тих або інших причин відокремились від Єдиної, Святої,
Соборної і Апостольської Церкви та шукають шляхів повернення до
церковного спілкування.
http://orthodoxy.org.ua/uk/mijkonfesiyni_vidnosini/2008/07/17/17403.html
|