|
Надійка Гербіш, Ярослав Грицак. Велика різдвяна книжка. – К.: Портал, 2021
Знайомлячись з цієї унікальною книжкою, згадуєш, що Різдво — свято з особливою атмосферою надії та дива. Наприклад, в історії чимало зворушливих прикладів, як-от перемир'я під час Другої світової, коли по обидва боки фронту звучала та сама колядка. Цього разу голоси двох авторів переплітаються, щоразу додаючи нових смислів та інтонацій у розмову про найсвітліше свято. Історичні факти, роздуми про народження Бога, традиційні та комерційні символи, Різдво в маскультурі  мозаїка тем, що витворює особливе різдвяне співзвуччя. «Що і звідки ми знаємо про Різдво?», «Різдвяні поштівки», «Тварини на Різдво», «Тварини на Різдво», «Різдво в СРСР», «Різдвяні історії за Сталіна» і навіть «The Beatles» і Різдво» - ось назви далеко не всіх розділів цієї книжки. Також унікальність видання – це складові, що допомагають дорослим знайти правильні слова для обговорення психологічних моментів з дітьми та глибшого розуміння історичного контексту: друкована книжка і детальний бекґраунд за QR-кодом
Сара Груен. Води слонам. –Х.: Фабула, 2020
Мало хто здогадується, що коїться за лаштунками циркового шоу, які пристрасті там вирують і які злидні насправді чекають кожного, хто вирішить поринути у це життя. Саме так, наче у воду шубовснув, потрапляє головний герой цього роману, студент-ветеринар, до світу мандрівного цирку, часів Великої депресії. Парад-але, клоуни, дресировані леви і слони, карлики і силачі, фанфари і крики «браво!», але насправді все виявляється зовсім не таким чарівним і прекрасним, як уявлялося юному Джейкобу спочатку. Звісно, були друзі й вороги, а також та єдина, заради якої можна витерпіти будь-які приниження і піти на подвиг, але вже зараз йому дев’яносто, він у будинку для престарілих, і всі згадують про цирковий потяг. «- Мій батько водив нас до колій подивитися, як вони розвантажуються. Ох, там було на що подивитися. А потім шоу! Запах смаженого арахісу…- І попкорн! - І карамельні яблука, морозиво, лимонад! - І тирса! Вічно в носа залізала! - Я носив воду слонам,- каже містер Мак-Ґінті. У мене падає виделка, я піднімаю очі. Зі стариганя аж виливається самовдоволення, він чекає захоплення від дівчат. - Неправда,- кажу я. Усі змовкають. - Перепрошую? - питає він. - Ти не носив воду слонам. - Та ні, я точно кажу. - Ні, ти кажеш неправду. - Ти натякаєш, що я брехло? - повільно питає Мак-Ґінті. - Якщо ти кажеш, що носив воду слонам, то так. Жіночки витріщаються на мене з роззявленими ротами. У мене серце вистрибує. Не варто було мені це починати, але зупинитися теж не можу…
Тет Федоренко. Експат, або Олені на крижині. – К.: Фенікс, 2021
Перше, що він зробив герой цього роману, коли приїхав в Україну – це сів за телефон і подзвонив мамі, натараторив про величезні парки, мармур у метро та нічні клуби з відверто гарними жінками. Воно й не дивно, якщо зважити, що це історія часів експатського буму початку двотисячних, а головний герой – швед, який працює у Києві топ-менеджером міжнародної компанії. Згодом, щоправда, теревенів з мамою менше, бо столичне життя закрутило нашого експата з такою шаленою швидкістю, що ціни, люди і пригоди у нічному еквіваленті замигтіли, немов у калейдоскопі. Щоправда, непохитною залишилася віра в те, що в Україні найкрасивіші дівчата, хоч професорки для мовної практики, бува, працюють прибиральницями. За сюжетом, який щодалі прискорюється (хоч розлогі бесіди героя про сенс життя здебільшого з дівчатами легкої поведінки тут обов’язкові), коктейль з пригод у нічному Києві міцнішає, градус подій збільшується, тож недалеко й до сексуального злочину. Тим паче, коли та, на яку ти поклад око, тебе не помічає. «Може, Анатоль має рацію і треба розповісти правду Каті? З іншого боку, є можливість втекти і почати все спочатку, десь в іншій країні. Гроші в нього є, освіта є і досвід також. Буде чорна пляма в СV і не буде рекомендацій. Зате ніякої ганьби, тяганини в поліцію, стогонів в корпоративних електронних листах, у яких його боси хедквотеру посипатимуть голову попелом і не віритимуть, що такого монстра викохали у своїй корпорації. Анатоль натякнув, що так Бред сам себе покарає, позбувшись кар’єри, можливості претендувати на сина, друзів, яких-неяких, позбувшись перспектив і сну. «Лагідна» депортація... Дідько!..»
Меґґі Нокс. Обмін на Різдво. – К.: Книголав, 2021
У цій книжці – чудовому подарунку на новорічні свята – нам розповідають романтичну, драматичну, веселу і не без пригод історію для всіх, кому вже у холодному листопаді потрібна ця атмосфера свят, що наближаються, щось легке для відпочинку та хорошого настрою. Близнючки Чарлі та Касс Ґудвіни захоплюються кулінарією та кондитерським мистецтвом. Чарлі мешкає в Лос-Анджелесі та знімається в популярному кулінарному шоу «Солодке та Солоне». А Касс керує сімейною пекарнею «Вудберн» у рідному містечку Старлайт Пік. За 12 днів до Різдва, коли у обидвох сестер найгарячіший робочий період в році, одна з них отримує травму та втрачає смак і нюх. Інша сестра вирушає на допомогу і обмінюється місцями зі своєю близнючкою. Ці 12 днів будуть насиченими та перевернуть все їхнє життя з ніг на голову, на них чекають випробування, нові знайомства і навіть почуття. Чим все завершиться? Чи вдасться їм уникнути наслідків через свій обмін та віднайти рецепт святкового настрою?
Дженнi Колґан. Різдво в «Капкейк-кафе». – К.: Рідна мова, 2021
До дилогії «Капкейк-кафе» входять романи «До зустрічі в "Капкейк-кафе"» і «Різдво в "Капкейк-кафе"», і відгукам відомих авторів про них цілком можна вірити. «Суцільна насолода від початку до кінця»,- зауважує Софі Кінселла. «Неймовірне частування», - додає Джоджо Мойєс. За сюжетом, Іссі Рендал, жвава засновниця пекарні «Капкейк-кафе», знайшла кохання і, здавалося б, тепер усі прикрощі позаду. Наближається Різдво - час чудес, теплих обіймів і гарячих напоїв. Однак її колежанки Перл і Керолайн не надто радіють святам, а коханий Остін раптом їде у відрядження до Нью-Йорка, й Іссі стикається зі справжнім випробуванням — стосунками на відстані… «Цього морозного грудня Іссі використає всі свої запаси мужності, оптимізму й кориці, щоб друзі та рідні якнайкраще зустріли Різдво! Іссі стояла по вуха обмурзана в марципан, аж раптом задзеленчав телефон. Вона знала, хто це, іноді так трапляється, що ти просто знаєш. Деякі дзвінки дзеленчать інакше за решту. Тієї миті вона саме думала про Остіна. «Здатність співчувати – справді неймовірна річ», – думала Іссі. Вона ніколи не повірила б, що колись сидітиме і слухатиме дівчину, котра жалітиметься, як несправедливо, що в Остіна нема до неї, бідолашної, почуттів. – Ти бачила мене, ти знала про мене, – голосила Келлі-Лі, і сльози котилися по її гарненькому кирпатому носику. – Але ти іноземка, тож я вирішила, що тобі байдуже. Розумієш, про що я? – Ні, – відказала Іссі. – Ви ж з Європи! Всім відомо, що у вас там по шість партнерів. – Це всі так справді думають?!
|
