Баштанка "За двома зайцями"

Про театр "Київ":

Валерій Невєдров, народний артист України, художній керівник муніципального театру «Київ»: «Ми робимо ставку на молодь і працюємо над об’єднанням інтересів підприємців та мистецтва»

Муніципальний театр «Київ» був створений саме як театр мюзиклу й драми – це ви можете побачити на наших старих афішах. Його засновник – на 51% Київрада, інші – фізичні особи. Нашою першою роботою був мюзикл за однойменною повістю М. В. Гоголя «Тарас Бульба». Грали молоді актори, випускники університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Кожного року ставили п’ять-шість вистав. Потім такий темп роботи перекреслила економічна криза – наш головний засновник, Київрада – не змогла фінансувати театр, тож майже весь колектив було розформовано і ми почали шукати шляхи виходу з такої ситуації з іншими співзасновниками театру. Нас почав підтримувати «Громадянський Корпус» в особі його президента Романа Солодкого. Крім того, у театру є багато друзів, які теж не залишили його у важкій ситуації, – це мій друг і соратник Валентин Козьменко-Делінде, Олександр Вратарьов, Олександр Злотник, Юрій Рибчинський та багато інших.

Виникла ідея створення на базі театру студії, своєрідної школи, де б актори проходили навчання на практиці, «з нуля»: якщо вони мають відчуття пластики, у процесі роботи над виставою. У проекті буде задіяна молодь віком від чотирнадцяти до двадцяти семи років. Тримати постійну групу зараз немає можливості, тому актори будуть задіяні у певних проектах по мірі надходження фінансування. Молодші актори поступово, з набуттям досвіду, переходитимуть до старшого акторського складу.

У родоначальників мюзиклу, бродвейських театрів, є традиція набирати склад спеціально для кожного мюзиклу, виставу можуть грати 5-6 років, квитки зазвичай викуплені за кілька років. Коли бачать, що йде спад зацікавленості, готують нову виставу. Тобто кожна річ, кожна постановка готується для визначеного кола глядачів, кожне покоління вносить до неї свої знахідки та методи роботи.

Можна сказати, що витоки українського театру – у схожих музично-драматичних виставах. Мова музики, пластики – вона універсальна, її розуміють в усьому світі. Ми хочемо, щоб природа вітчизняного театру була піднята на більш високий щабель сучасного мистецтва, отже сьогоднішній український синтетичний актор повинен бути професіоналом.

Крім студії на Русанівці, також плануємо створення театрально-концертного, культурного центру, де б крім театру та школи мюзиклу ми приймали групи з інших регіонів та країн. Шукаємо близьких за духом людей, які можуть прийти до нас зі своїм економічно обґрунтованим проектом, для них вже буде готова база, готові актори, комфортні умови роботи.

Однак чекати, щоб хтось приїхав до нас і працював, – мало. Ми поширюємо свою діяльність і на регіони: наприклад, є чисто донбаський проект, який називається «Танці серед чужих». Мова йде про місцеву підпільну організацію часів Великої Вітчизняної війни, до складу якої входили члени танцювального колективу одного з будинків культури. Звичайно, всі пам’ятають «Молоду гвардію», що завдяки Й. Сталіну та О. Фадєєву стала «брендом». Але таких організацій, незаслужено забутих, було багато, майже в кожному селищі.

Ми розповідаємо про невідомих патріотів, митців. Вже знайшовся донецький композитор, з п’єси вийшов мюзикл. Це гастрольний варіант, з яким ми будемо їздити, містами Донбасу, яких там дуже багато, тож працювати можна довго.

Від держави ми допомоги не чекаємо, працюємо на тій базі, яку маємо. Працюємо над об’єднанням інтересів підприємців і мистецтва, робимо ставку на молодь, на зростання муніципального театру «Київ» до рівня культурного центру не лише Русанівки, але й лівого берега.