Баштанщина втратила двох мужніх воїнів – Сергія Семиліта з м. Баштанка та Олександра Урсула з с. Затишне Інгульської громади
11:33
14 травня Баштанщина попрощалася з мужніми синами України, які загинули на війні — Сергієм Семилітом з м. Баштанка та Олександром Урсулом з с. Затишне Інгульської громади.
Сергій Семиліт народився 16 березня 1991 року у місті Баштанка. Тут пройшли його дитинство та юність, тут формувався його характер — щирий, працьовитий і відповідальний.
Після закінчення Баштанської загальноосвітньої школи №2 вступив на навчання до Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, де здобув фах учителя фізичної культури.
Сергій працював у Миколаївобленерго, згодом — молодшим інспектором у Новобузькій виправній колонії №103. Із 2021 року працював у Баштанській міській раді спеціалістом відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, будівництва, розвитку інфраструктури та комунальної власності.
У грудні 2024 року Сергія був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він служив заступником командира бойової машини — навідником-оператором механізованого підрозділу. 16 лютого 2025 року мужній воїн загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині…
Олександр Урсул народився 14 лютого 1977 року у Чернівецькій області в багатодітній родині. У 1988 році разом із сім’єю переїхав до села Затишне Інгульської громади. Закінчив Доброкриничанську школу, отримав фах тракториста, проходив строкову військову службу.
У мирному житті працював у будівельній бригаді, займався сільським господарством та обробітком землі.
У 2014 році став на захист України, брав участь в антитерористичній операції та мав статус учасника бойових дій. У 2015 році отримав перше поранення.
За мужність та відданість державі був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», почесною медаллю «За поранення у бою» та відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції».
Після початку повномасштабного вторгнення допомагав у розмінуванні території навколо рідного села, а вже в кінці березня 2022 року добровільно повернувся до лав ЗСУ. У 2023 році отримав тяжке поранення, що спричинило хворобу серця. До останнього обіймав посаду головного сержанта роти.
12 травня 2026 року серце відважного воїна перестало битися…
Біль… Сум… Несправедливість…У вічність йдуть найкращі сини України, які до останнього подиху боролися за мирне майбутнє своєї держави.
Баштанська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним, близьким, побратимам та всім, хто знав і поважав Героїв. Вічна пам’ять та шана захисникам України…
Запрошуємо переглянути публікацію на подібну тематику:
