|
БАШТАНСЬКІ ПОВСТАНЦІ
ПРОТИ РЕПРЕСИВНО-КАРАЛЬНОЇ СИСТЕМИ
Однією з найбільш резонансних справ середини 30-х рр. ХХ ст. на Миколаївщині була справа № 3897 на 18 жителів Миколаївської області, в своїй більшості – учасників селянського повстання проти австро-німецької окупації 1918 р. та Баштанської республіки 1919 р.: М. В. Прядка, О. В. Прядка, А.В. Прядка, Т. О. Логненка, Т. І. Гапішка, О. П. Околота, Н.П. Околота, О. І. Єсипенко, І. І. Казарцева, І. Я. Ткаленка, О.К. Шевченка, З. А. Яшкіна, Н. М. Руденка, К. Ф. Пляко, П.М. Палія, І. В. Сокири, А. М. Музики, Є. М. Воробйова
Справа № 3897 (за сучасною нумерацією – 11017-с), що знаходиться в Архіві Управління служби безпеки України в Миколаївській області нараховує 12 томів на більш ніж 3300 аркушах . Вона була розпочата в 1935 р., вироки винесені в 1936, переглядалася в 1968–1969 рр., а остаточна крапка стосовно реабілітації всіх 18 фігурантів справи була поставлена у 1990 р.
За матеріалами слідчої справи № 3897 було встановлено, що в перші роки революції та громадянської війни в Миколаєві існувала велика лівоесерівська організація, а в Баштанській і Привільнянській волостях – лівоесерівські осередки . Есерівські організації брали активну участь у боротьбі з різними режимами і мали значний вплив на партизанський рух селян Півдня України/
І. Казарцев керував лівоесерівським осередком в Привільнянській волості, а М. Прядко – в Баштанській
Запрошуємо переглянути:
Зовнішній бік колективізації кінця 1929 – початку 1930-го рр. і її примусовий характер добре відомий. Насилля на селі викликало жорстокий супротив селян.
Не залишилися осторонь боротьби з більшовицьким режимом і колишні учасники повстанського руху на Баштанщині. Активну боротьбу М. Прядко, Т. Логненко, І. Казарцев та З. Яшкін розпочали у 1930 р. М. Прядко перебував в партії есерів з 1905 р., в 1917 перейшов до лівих есерів. В 1918–1919 рр. був одним із керівників Баштанської підпільної організації в боротьбі з австро-німецькими окупантами та денікінцями. Очолював перший волосний революційний комітет. Боровся за радянську владу, але проти комуністів.
М. Прядко вважав, що головним програмним завданням повстанців повинно бути відділення України від Росії шляхом збройної боротьби і передача влади до представників партії есерів/. Ще в 1919 р. М. Прядко із одним із керівників Баштанської республіки П. Туром заявляли на мітингу: «Що нам дадуть комуністи? Ми будемо воювати доки не стане Вільна Україна!» М. Прядко створив есерівський осередок на базі сіл та хуторів: Баштанка, Піски, Зелений Клин, Зелений Гай. До нього ввійшли О. Прядко, Т. Гапішко, О. Околот, Н. Руденко, К. Пляко, П. Палій, І. Сокира, А. Музика та ін. В 1932 р. М. Прядко тричі збирав нелегальні збори осередку, на яких розглядалися питання організаційної роботи по зриву колективізації, знищення фуражу, коней та розкраданню зерна
В першій половині 1932 р. М. Прядко склав антибільшовицькі листівки, які були розкидані по Баштанці Т. Гапішко, О. Околотом, О. Прядком та А. Прядком.
За відомостями С. Довженка (в 1932 р. – секретаря більшовицького партійного осередку в с. Баштанка) перед початком хлібозбиральної кампанії в колгоспному клубі з’явилися листівки контрреволюційного змісту: «Селяни не здавайте хліб, а то Вам загрожує голод і смерть!». Такі ж листівки були розкидані по залізничному полотну, а в деяких колгоспників були цілі пачки листівок Сам С. Довженко також перебував під впливом есерівської групи М. Прядка і отримував під час голодомору від них зерно. Взагалі, складається враження, що під контролем групи М. Прядка перебував весь більшовицький осередок Баштанки. Так як більшість більшовиків села виступили проти хлібозаготівель, то за це пізніше були виключені з партії
В 1929 р. М. Прядко, при проведенні хлібозаготівель в с. Явкино глузував і знущався над членами колгоспу і фактично зірвав державний план по заготівлі. За наказом М. Прядка, П. Палій жорстоко проводив хлібозаготівлі в селі Бармашове: бив скло у вікнах, розвалював печі, зривав поли, таким чином, настроюючи селян проти більшовицької влади. Пізніше, П. Палій був усунений від проведення хлібозаготівель . У 1932–1933 рр. М. Прядко організував систематичне викрадення хліба з колгоспу «Комінтерн», де з в 1933–1934 рр. головою колгоспу був його брат О. Прядко, а в 1932 – М. Никифор. Розкраданням зерна займалися Т. Гапішко (комірник), О. Околот, Н. Околот, А. Прядко та ін. Всього було вкрадено 10 возів зерна вагою понад 200 центнерів. Викрадений хліб продавали на базарі, а також розподіляли серед своїх (колишніх повстанців). Частина викраденого хліба пізніше була знайдена в трьох ямах у Т. Гапішко та в одній в Гуслова. Подібні дії есерівської групи привели до того, що Баштанка у 1932 р. не виконала плану хлібозаготівель і була занесена на «чорну дошку»
Не дивно, що О. Прядко, боячись переслідувань з боку радянської влади, за підробленими документами втік із села Допоміг йому в цьому О. Єсипенко, надавши чисті бланки з колгоспу «Червоний партизан». Проти М. Прядка та його однодумців було заведено кримінальну справу. Групою М. Прядка в 1935 р. було підготовлено вбивство начальника Баштанського РВ НКВС Петровського, який займався розслідуванням справи організації .
Повстанській групі М. Прядка не вперше було брати участь у військових та терористичних діях проти представників владних режимів, так як баштанський повстанський загін був відомим військовими діями не лише проти австро-німців, денікінців, а й більшовиків. В червні 1919 р., за декілька місяців до захоплення Полтавки-Баштанки денікінськими військами, до села прибуло шість червоноармійців 13-го стрілецького полку, які перевозили касу 15-ї Сиваської дивізії, що відступала з Криму і звернулися до голови волревкому М. Прядка з проханням організувати ночівлю. Їх розмістили в двох квартирах. М. Гурова і двох червоноармійців поселили в будинку Скрипки, а комісара і ще двох бійців розмістили в домі І. Сокири в Реп’яшках (назва однієї з віддалених частин Полтавки-Баштанки) Ввечері червоноармійці, за винятком М. Гурова, зібралися в І. Сокири. Туди ж підтягнулися члени загону М. Прядка – М. Дубогрій, П. Дубогрій, І. Двірський, К. Бондаренко, І. Береза, Я. В’язовський (загинули в боях за Баштанську республіку), П. Палій Вони спочатку споїли червоноармійців, а потім п’ятьох з них, що перебували в будинку І. Сокири, розстріляли в сараї. Розстрілювали червоноармійців М. Дубогрій та І. Двірський З вбитих було знято одяг (шкіряні тужурки, кожух) і розподілено між учасникам розстрілу. Трупи червоноармійців С. Мальченко, П. Дубогрій та І. Береза вивезли за село до глинища і закопали.
Також, повстанський загін Руденка-Прядка приймав участь у 1919 р. в розгромі комуністичного продзагону Рафаїлова в с. Бармашово . Загін Рафаїлова налічував 100 бійців і був створений для вилучення хліба і боротьби з бандитизмом на Півдні України. Червоноармійці прибули в Явкино і наклали на населення контрибуцію в сумі 200 тис. крб. Постоявши в Явкино 5-6 днів, вони виїхали до с. Бармашове .
«Полювання» за червоноармійським загоном Рафаїлова-Богодурова розпочали повстанці з Баштанки. В перших числах травня 1919 р. в с. Новопавлівка прибув загін баштанців на чолі з Прядком, Тесельком та Гайдуком. Було зібрано сход мешканців села, на яких М. Прядко пояснив, що з’явилася банда комуністів, що грабує селян, і хто бажає, той може вступити до загону баштанців для боротьби з бандитами. Охочих назбиралося 20 осіб, яким видали зброю. Пізніше повсталі направилися до Новоіванівки, де об’єдналися з так званою Баштанською ротою в кількості 50 осіб з двома кулемета.. З Новоіванівки виїхали до Явкиного, де до них ще приєдналися партизани. Загальна кількість повсталих налічувала 100 осіб з двома кулеметами. Саме такими силами об’єднаний повстанський загін розгромив червоний загін Рафаїлова в с. Бармашово. 17 (за іншими даними 27) червоноармійців було вбито, 15 поранено, а останні забрані в полон і передані в Зміївськ до отамана Григор’єва .
Загін М. Прядка брав участь у розгромі німецької колонії Нейкарлсруе та нападі на єврейську колонію Добра. Ряд свідків і сам М. Прядко підтвердили ці факти.
В 1919 р. М. Прядко і П. Тур організували напад на німецьку колонію Нейкарлсруе. Було зібрано населення колонії, які повинні були принести золото і срібло. В місцеву школу зігнали декілька десятків жителів колонії, кинули бомбу і розстріляли 40-50 осіб.
Навесні (орієнтовно 10-15 травня) 1919 р. було здійснено наліт на єврейську колонію Добра. В колонії було знищено 50-100 євреїв і вчинено погром . Проте, за іншими, більш достовірними відомостями, все населення Доброї було зібрано в один двір. Над їх головами було пущено чергу з кулемета і озвучено наказ видати комуністів. Колоністи привели трьох комуністів, які були тут же розстріляні Частина жителів колонії втекла в найближчі села, розповсюдивши панічні чутки про знищення десятків євреїв. Можливо, свідки плутають дві події: напад баштанського загону М. Прядка з метою пошуку комуністів і комсомольців і погром зі знищенням місцевого населення, який вчинили в колонії Добра відступаючі григор’ївські частини
В 1923 р. Т. Гапішком, П. Палієм та К. Пляком в лікарні було здійснено вбивство уповноваженого Миколаївського карного розшуку Ігнатієва, що був у Баштанці за службовими справами .
Головні завдання повстанської есерівської групи, якою керував М. Прядко, були такими:
Проведення есерівської агітації серед селян шляхом критики політики більшовицької партії;
Притягнення на свій бік інших осіб і залучення їх в організацію;
Розповсюдження листівок в Баштанці та навколишніх населених пунктах;
Систематичне проведення в колгоспах роботи, спрямованої на підрив соціально-економічного устрою;
Проведення організованого розкрадання колгоспного майна [12, 231].
Таким чином, на території Баштанського району протягом майже двох десятків років, з перервами, діяла повстанська група, що боролася проти різних антиселянських режимів. Одним із її керівників був М. Прядко.
З 1920 по 1929 рр. група М. Прядка організувала комуністичний, а фактично, повстансько-есерівський осередок і продовжила вже терористичну боротьбу проти більшовицького режиму. В 1929 р. було ліквідовано міліціонера Маринина, вчителя Ситченка та інших. Всього здійснено біля 30 терористичних актів, які закінчилися вбивствами .
З 1930 по 1935 рр. було організаційно оформлено есерівський осередок, проводилися нелегальні збори і засідання. М. Прядко різними способами просував учасників організації на керівні посади в колгоспи, сільради та інші районні керівні структури. Головна діяльність була направлена на розвал колгоспів шляхом знищення коней, підпалів та розкрадання хліба, розповсюдження листівок, терору проти активістів. В 1934 р. членами есерівського осередку в колгоспі «Комінтерн» було спалено необмолоченої пшениці з 200 га .
В 1930 р. М. Прядко, Д. Гуц, М. Рижик, К. Пляко організували озброєний загін, який мав через Чорний ліс перейти кордон з Польщею. За свідченнями І. Ткаленка, М. Прядко планував повстанський похід на Польщу, висловлюючи думку, що при владі в Україні знаходяться поміщики, які душать селян, і треба буде з ними повоювати . Було зібрано ряд колишніх повстанців на хуторі Зелений Клин. Акція не вдалася, так як збір було розігнано представниками ДПУ. Достатньо активна антибільшовицька діяльність повстанської групи М. Прядка була «замічена» відповідними органами. Влітку 1935 р. органи НКВС «констатували», що на території Миколаївської області «нелегально діє підпільна контрреволюційна організація ecepiв». Активні члени організації в основному проживали на території Баштанського району – 27 чоловiк, мicтa Миколаєва – 5 чоловiк, Новобузького району – 1 чоловiк. Арешти «активiстiв» розпочалися на початку лiта i були завершенi восени 1935 року.
Вироком спецколегії Одеського обласного суду від 23 січня – 3 лютого 1936 року Прядка Михайла Власовича, 1887 р. н., уродженця і жителя села Баштанка як невиправного класового ворога і особливо небезпечного соціального елемента до вищої міри покарання – розстрілу, з конфіскацією майна, що йому належить.
На засіданні трійки НКВС Захiдносибiрського краю від 13 жовтня 1937 р. до розстрілу було засуджено Яшкiна Зiновiя Андрiйовича, Казарцева Iвaнa Iвановича, Палія Пантелія Микитовича, Логненка Трохима Олександровича. За рішенням трійки НКВС Далекосхідного краю від 20 листопада 1937 р. до розстрілу засудили Сокиру Icaкa Васильовича, а трійкою НКВС Новосибірської області від 8 грудня 1937 р. – Ткаленка Icидора Яковича. На засіданні трійки НКВС Амурської області від 26 березня1938 р. до розстрілу було засуджено Музику Андрія Михайловича [18, 67].
Отакою була доля колишніх героїв – учасників славнозвісної Баштанської республіки та селянського повстанського руху на Півдні України. Романтика революції завершилась, а натомість повстанці зіткнулися з жорстокою тоталітарною машиною. Певний час вони намагалися протистояти їй, використовуючи досвід боротьби з австро-німцями, більшовиками та денікінщиною, але репресивно-каральна система знищила їх всіх.
Матеріали; В.Ю.Котляр.Архів Управління служби безпеки України в Миколаївській області (далі – Архів УСБУ в Миколаївській обл.) – Спр. 11017-с. – Т. 1.
|
0
