До перепоховання Т.Шевченка

22.05.2013 року представники ВО «Свобода» м. Баштанки поклали квіти до погруддя Тараса Шевченка в зв’язку з 152-річчям перепохованням його в Україні.
Є імена, які увібрали в себе живу душу народу і стали часткою його життя. Таким ім’ям для українського народу є ім’я Т.Г. Шевченка., Гострий біль від соціальної несправедливості, пекуча ненависть до гнобителів, нещадне осудження пануючого ладу пронизує кожен рядок творів Т.Г.Шевченка.
Поет розуміє, що немає і бути не може вільної і щасливої вітчизни, поки скрізь

"Людей у ярми запрягли
Пани лукаві.

   Людина не заслуговує на страждання. Від природи людина вільна, і красива. Це грабіжницькі порядки позбавили людину краси, щастя, сонця.

   Поет наголошує, що обличчя нації визначає не панівна верхівка, а трудовий народ. Між ними нема нічого спільного. Пани тільки прикидаються "патріотами” і захисниками рідного краю.
   Це – недолюдки, які торгують правдою, "лихі людоїди”, , які одцуралися народу, батьківщини, затавровані кров’ю народу. Вони засуджені на ганьбу і прокляття у віках. Поет віщує:

"Не стане удола святого
У вас не стане, - будяки.
Та кропиви – а більш нічого
Не виросте над вашим трупом”

   Своєю поезією Шевченко проголошував нову ідею: любити і захищати народ і ненавидіти "своє” національне панство, . Будь-яке примирення з цим ворогом є ганебною зрадою трудящих. Трудяще людство мусить перемогти: воно хоче жити у своєму домі, на прекрасній землі, очистити ту землю від віковічної мерзоти, бруду, дикого свавілля, а для цього потрібно знищити гнобительський лад.
Шевченко звертається , до нас, переконує прокинутися од віковічного сну, "змити луду” з очей, побачити те, що є насправді. Адже ж панують "короновані кати”, від яких не можна чекати рятунку:

   Поет хоче бачити не слабодуху юрбу, а сповнений почуттям власної гідності народ.
   Тому він спрямовує свою творчість на те, щоб підняти свідомість "закованих невольників”, "розбудити в людях почуття власної гідності, впевненості в своїх силах”
   Не схилятися треба перед загарбниками, а підійматися, йти на бій, Поет пишається тим, що Україна дала чимало мужніх борців за свої права, які зуміли підняти широкі маси людей на боротьбу проти гнобителів. У своєму творі "Коліївщина” він відмічає

"... осталися
Діти та собаки, -
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.”

Нескореність у боротьбі, героїзм, самовідданість простих людей – основна тема історичних творів Шевченка. Народ у нього – не одиночки героїв. Народ – це могутня сила, що вершить долю країни, нації.
Ідея народної революції, ідея демократичного перетворення суспільства становить той стержень, навколо якого концентруються всі помисли Шевченка:

"Розкриються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!”

Великої сили ідея всенародної революції набуває у безсмертному "Заповіті” поема:

"...кайдани порвіте
І врожого злого кров’ю
Волю окропіте!...”