|
Під час опитування респондентам ставилося запитання, кого вони з переліку публічних осіб вважають лідером опозиції. Усього респондентам були зачитані шість прізвищ і ми просили обрати когось одного, кого респонденти вважають лідером політичної опозиції в країні (або респондент міг назвати свій варіант). Важливо одразу зазначити, що це запитання не є тотожним електоральному рейтингу чи рівню довіри. Наприклад, когось українці можуть вважати лідером опозиції, але не довіряти і не голосувати за нього чи неї. Крім цього, когось можуть вважати лідером опозиції, але при цьому підтримувати чинну владу.
Як можна бачити на графіку, відносно найбільше респондентів – 26% серед усіх опитаних – лідером опозиції вважають П. Порошенка. На умовно другому місці з результатом у 17% – С. Притула.
Далі йдуть Д. Разумков (7%), Ю. Тимошенко (5%), О. Арестович (2%), Ю. Бойко (2%). Крім цього, 4% респондентів назвали свій варіант, з яких 3% відповіли, що на їх думку лідером опозиції є В. Залужний.
* В. Залужного не було серед варіантів, які зачитувалися респондентам. Проте частина респондентів обрали варіант «інше» і назвали В. Залужного.
Решта респондентів (третина опитаних) не змогли визначити, хто є лідером опозиції або вважають, що в Україні взагалі немає політичної опозиції.
Упродовж 17-28 лютого 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого на замовлення громадської організації Центр стратегічних комунікацій «Форум» було додане запитання про те, кого українці вважають лідером опозиції. Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2008 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України, а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.
За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо в травні 2022 року серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку до вибірки не потрапило жодного респондента, які б наразі проживали в окупованих населених пунктах (разом з цим із загалом 1052 респондентів 33 респонденти до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований). Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», які наводилися КМІС раніше.
Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
| 
