Передано орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня батькам загиблого військового-земляка з Баштанки ОЛІЙНИКА Андрія Володимировича

З пам’ятної публікації Баштанської РВА:

Народився Андрій Володимирович Олійник 4 листопада 1982 році у місті Баштанка. Після закінчення Баштанської загальноосвітньої школи №1 вступив до Миколаївського державного педагогічного університету й успішно навчався, щоб здобути фах вчителя фізичної культури та допризовної підготовки юнаків.
Капітан, старший дільничний Андрій Олійник шість років пропрацював у Баштанському районному відділі міліції.
У 2015 році пішов добровольцем у Національну гвардію.
Як відданий патріот своєї країни став на її захист у 2017 році. У 2018 році військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Андрій Олійник брав участь у багатонаціональних навчаннях у Німеччині та показав одні з найкращих показників під час виконання складних завдань.
Зі слів бойових побратимів, Андрій був надзвичайно сміливим і безстрашним воїном, який в боях проявляв мужність і героїзм.
Андрій Олійник залишиться у пам'ять рідних та близьких турботливим сином та братом, люблячим батьком, хорошим товаришем, відкритою, щирою, світлою та доброзичливою людиною. За це його любили й цінували, таким його виховали батьки. Він віддав найдорожче – своє життя за нас з вами, за наше майбутнє. Пам’ятаймо про це завжди.

З публікації Баштанської гімназії №1:

ВІДІБРАНЕ ЖИТТЯ ТА ЗЛАМАНА ДОЛЯ
випускника Баштанського ліцею №1, земляка
ОЛІЙНИКА АНДРІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА,
воїна ЗСУ, полеглого за свободу українського народу!

Сьогодні на моїй землі іде війна,
Стріляють танки та ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні
Сльозами вмилась не одна вже мати...

Майорять прапори на могилах АЛЕЇ ГЕРОЇВ міського цвинтаря…, проростає чорна туга в душі..., лють скаженіє з 24 лютого 2022 року…Роздирає болем серце, коли пишеш про відібране життя та зламану долю випускників нашого закладу, які зростали й мужніли на моїх очах; про хоробрих земляків-воїнів ЗСУ, полеглих у боях за свободу українського народу…
… Хто з батьків не плекав надію на майбутнє, очікуючи народження сина?!
… А хто з матерів не співав:
«Сину, сину, ангел мій, я тобі щасливу зичу долю..»?!
04 листопада 1982 р у сім’ї Володимира Васильовича та Алли Іванівни Олійник народилася друга дитина - син Андрійко. Разом із красунею-сестрою Оксаною щасливо зростали дітки, бо мали батьків, які дарували їм сповна любов, ласку, розуміння, щоденну увагу та піклування. Хлопчина вражав вихованістю та дисциплінованістю, фізичним загартуванням. Незчулася мама, як син підріс, пішов у школу. Сумлінним, відповідальним запам’ятали його вчителі та однокласники. Учився добре, мав відмінні знання з окремих предметів, любив спортивні змагання. Лідія Павлівна Тур та Старостенко Сергій Вікторович розвивали в юнака спортивний дух, фізичну міць, навички вогневої підготовки під час навчально-польових(тренувальних) зборів. Зі слів його педагога-наставника Олександра Миколайовича Бабіна, Андрій був не по роках дорослим, вимогливим до себе та оточуючих, мав власну думку, толерантно міг відстоювати свої переконання. Однолітки поважали його й залюбки товаришували з ним.
А ось і 2000 рік, початок третього тисячоліття, атестат зрілості Баштанської загальноосвітньої школи №1 отримано! І вже Андрій – студент факультету фізичної культури та допризовної підготовки юнаків Миколаївського державного педагогічного університету. Швидко летить юність! Дипломований спеціаліст Андрій Володимирович - сформована особистість із усвідомленням свого священного обов’язку щодо захисту України.
Доля випала Андрію не проста, вона гартувала мужність та відповідальність, готувала до серйозних випробувань у майбутньому. Не довелося Андрію стати вчителем… Його життєва дорога тягнулася вервечкою різних подій для серйозних, сміливих чоловіків, захисників Вітчизни, нащадків козаків Бугогардіївської паланки:

2005-2011 рр. – працював у РВ УМВС(капітан міліції, старший дільничний);
2015 р. – пішов добровольцем у Національну гвардію, м. Херсон;
2017 р. – був командиром підрозділу 79 десантно-штурмової військової бригади;
2018 р. – брав участь у міжнародних навчаннях у Німеччині, нагороджений відзнакою «ЗНАК ПОШАНИ» міністром оборони України Степаном Полтораком.

Неодноразово Андрій Олійник проживав страшні пекельні події! Довелося пройти ротації в зоні антитерористичної операції (АТО) та зоні операції об'єднаних сил (ООС): Широкине (Донецька обл.), Авдіївка (Донецька обл.), Водяне (Донецька обл.), Мар'їнка (Донецька обл.), м. Луганськ; всього - 5 ротацій, кожна - більше 6-ти місяців.
Сильний, змужнілий, загартований під палючим сонцем степового краю, Андрій Володимирович Олійник, виконуючи різні бойові задачі, мріяв повернутися додому, обійняти рідних, підхопити на руки свого синочка Дмитрика. У серці Андрія любов до Батьківщини мала першість. Відповідальний, вимогливий, сміливий командир своє життя, свої уміння військового віддавав на захист державного суверенітету та територіальної цілісності України. Скільки довгих днів та ночей довелося рідним чекати на повернення улюбленого сина, брата, чоловіка, батька…
А мужній воїн-захисник уже йшов дорогами війни. Весна 2022 року стала страшним випробуванням для усіх. Битви в Донецькій області-найкровопролитніші з початку російського вторгнення в Україну 2022 року. Командир кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону Андрій Олійник разом із побратимами виконував ряд бойових завдань. У ті страшні дні, під потужним натиском ворога, здавалося, небо зійшлося з землею. 25 квітня 2022 року поблизу селища Ямпіль Донецької області під ворожими обстрілами загинули хоробрі воїни-українці, найкращі сини батьківщини… Уже потім, 30 вересня 2022 року, селище Ямпіль звільнять від російської окупації…Новину про загибель військового Андрія Олійника у ті страшні дні запеклих боїв 25 квітня 2022 року підтвердили вже тепер…

Ми та майбутні покоління будемо пам’ятати та високо шанувати подвиг нашого земляка Андрія Олійника – Героя України!
І слава про нього буде жити вічно! А нині в глибокій скорботі, щирій молитві схиляємо голови :
…Непереможний, неосяжний і могутній у боротьбі, Господи Боже наш! Молимо Тебе, пом’яни у Царстві Твоєму православних воїнів, у боях убитих, і прийми їх у Свої небесні світлиці як зранених мучеників, омитих своєю кров’ю, як тих, хто постраждав за Святу Церкву Твою та Батьківщину…

Голосить матінка за сином,
А батько наче скам'янів…
Вдивляється у небо синє...
Кого з-за хмар чекає він?...

Андрій Олійник у 2015 році

Андрій Олійник у 2015 році з ріднею під час заходів із зустрічі баштанців-земляків, які повернулися з АТО