Андрій Сорокалєтов народився 10 грудня 1990 року в м. Сміла Черкаської області. У 2000 році переїхав у село Новопавлівка до бабусі і закінчив у 2008 році місцеву школу.
У 2009 році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України (до н/ц «Десна»). Проходив службу в 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців (в/ч А2167).
Після армійської служби, у 2010 році, одружився. Через рік кохана дружина Інна народила синочка, якого назвали Данилом.
Проживали деякий час у Миколаєві, а у 2013 році переїхали до Новопавлівки.
З березня 2015-го і протягом року був мобілізований до 72 ОМБр, захищаючи на Сході суверенітет та цілісність України у боротьбі з російським агресором.
У липні 2015 року народився другий син, якого назвали Ярославом.
Андрій був майстром на всі руки. Одразу брався за будь-яку роботу і виконував її на відмінно.
У перший день російського широкомасштабного вторгнення в Україну одразу став на захист Батьківщини. У лавах 36-ої бригади морської піхоти три місяці мужньо боронив рідну країну від російського загарбника. У травні підрозділ Андрія виконував бойові завдання в Миколаївській та Херсонській областях. 27 травня молодий захисник загинув у бою між населеними пунктами Білогірка та Лозове Херсонської області.
Згорьована дружина Інна написала: «Шукала тебе, мій Всесвіт, надіялася до останнього. Знайшла нарешті... Але ти героїчно загинув. За що нам таке горе?! Скільки ще було планів, жити і жити… Ти не побачив як синочок навчився їздити на велосипеді, так хотів тобі похвалитися… Так боляче…Як тепер жити без тебе не знаю… Все нагадує про тебе.. Кохатиму вічно…»
Нехай спочиває мужній захисник, воїн Андрій. Дякуємо йому за те, що до останнього свого подиху боронив рідну землю. Вічна пам'ять героям-захисникам України!
Публікації про Андрія СОРОКАЛЄТОВА з інших інтернет-ресурсів:
24 канал, Загальнонаціональна Хвилина мовчання:
27 травня у бою на Херсонщині загинув старший солдат Андрій Сорокалєтов, позивний "Сава". Йому був 31 рік.
Андрій народився у Смілі на Черкащині. У 10 років переїхав у село Новопавлівка до бабусі з тіткою, які його і виховали. У 2009 році хлопця призвали на строкову службу.
Після армії одружився з дівчиною, з якою зустрічався зі школи. Через рік вона народила первістка. Деякий час жили у Миколаєві, потім переїхали до Новопавлівки.
У 2015-му Сорокалєтова мобілізували до 72 ОМБр імені Чорних Запорожців. Був в АТО.
У перший день повномасштабної війни Андрій знову став на захист Батьківщини. Боронив країну у складі 36-ої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Його підрозділ виконував бойові завдання на Півдні.
"Тому, що війна! Буде біда, якщо всі сядуть вдома. Я б не пішов, але в мене є діти. Всі ми воюємо для дітей – щоб вони не бачили війни", – відповідав боєць на питання, чому він в армії.
"Молодий, красивий, добрий, 31 рік. Але життєвого досвіду було на всі 50. Усі двері світу були відкриті для нього... Але він вибрав бути Воїном. Вибрав служіння своїй країні та справедливості. Він не міг інакше", – сказала дружина Андрія.
Публікація на "Платформа пам'яті Меморіал"
(Загиблі у війні Росії проти України):
27 травня 2022 року у бою між населеними пунктами Білогірка та Лозове на Херсонщині загинув старший солдат Андрій Сорокалєтов, позивний Сава. Йому був 31 рік.
Андрій народився у місті Сміла на Черкащині. У 10 років переїхав у село Новопавлівка до бабусі з тіткою, які його і виховали. У 2009 році хлопця призвали на строкову службу до ЗСУ. Він став до лав 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Після армії, у 2010 році, одружився з дівчиною, з якою зустрічався зі школи. Через рік вона народила первістка. Проживали деякий час у Миколаєві, потім переїхали до Новопавлівки.
У 2015-му Сорокалєтова мобілізували до 72 ОМБр. Брав участь в АТО.
У перший день російського повномасштабного вторгнення в Україну Андрій одразу став на захист Батьківщини. Боронив країну у складі 36-ої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Його підрозділ виконував бойові завдання на Миколаївщині та Херсонщині.
«Тому що війна! Буде біда, якщо всі сядуть вдома. Я б не пішов, але в мене є діти. Всі ми воюємо для дітей – щоб вони не бачили війни», – відповідав боєць на питання, чому він в армії.
Андрій був майстром на всі руки. Одразу брався за будь-яку роботу і виконував її на відмінно, про це знають всі. Відповідальний й вимогливий, але завжди залишався не лише побратимом, а й справжньою людиною. Знаходив спільну мову як зі старшими, так і молодшими від себе. Він ніколи не відмовлявся брати лопату, зброю чи відповідальність за вчинки.
«Молодий, красивий, добрий, 31 рік. Але життєвого досвіду було на всі 50. Усі двері світу були відкриті для нього... Але він вибрав бути Воїном. Вибрав служіння своїй країні та справедливості. Він не міг інакше. Виховання, сердечність, принципи і цінності. Ось що робить людину справжньою Людиною. Найкращі люди віддають свої життя за нас і нашу країну... Щоб ми стали кращі», – сказала дружина Андрія.
У Героя залишилися дружина Інна, сини: Данило і Ярослав.
