Знову страшна звістка: на фронті загинули воїни зі Снігурівської громади.
Ненависна війна з росією продовжує забирати життя вірних синів України, в яких попереду мало б бути мирне та щасливе життя. Баштанський район знову в жалобі…
13 та 14 липня жителі Снігурівської територіальної громади попрощалися із загиблими захисниками України, воїнами-земляками – Леонідом Широбоковим із с. Тамарине; Михайлом Харів із с. Нововасилівка; Дмитром Сенчиним із м. Снігурівка. Рідні та близькі, друзі, товариші, побратими, представники влади, жителі громади, стоячи на колінах та похиливши голови у скорботі, встеляючи шлях квітами, зі сльозами на очах віддавали останню шану полеглим Героям.
Леонід Віталійович Широбоков народився 6 вересня 1980 року в Казахстані. У 1983 році разом з матір’ю переїжджає жити в Україну. Згодом родина переїжджає на постійне місце проживання в село Тамарине.
Леонід був трудолюбивим, щирим, товариським. До війни працював у сільському господарстві.
Л. В. Широбоков був призваний на військову службу 30 січня 2023 року. Був навідником 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4718. Мужній воїн захищав українську землю до останнього свого подиху, завжди відповідально виконував свій військовий обов’язок. Ціною власного життя він виборював право нашої нації бути вільною.
Солдат Широбоков загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність 7 липня 2023 року під час стрілецького бою, біля села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Хороброго захисника похоронили на кладовищі у с. Тамарине.
У загиблого залишилися дружина, троє дітей, мати.
Михайло Харів, як і багато інших його однолітків, мріяв, працював, будував плани на майбутнє, але не судилося їм здійснитись, бо поклав своє молоде життя за незалежність та свободу нашої держави. Тепер йому назавжди залишиться 33 роки…
У родині був єдиним сином. Мама всю свою любов та турботу віддавала Михайлику, змалечку прищеплювала любов і щирість, доброту і ласку, власним прикладом вчила його бути гідною людиною…Таким Михайло і виріс.
У мирному житті захоплювався комп’ютерною технікою, працював у супермаркеті. Михайло Харів був скромним, стриманим, врівноваженим, акуратним, працьовитим.
Коли розпочалася повномасштабна війна, він за станом здоров’я не був призваний до лав ЗСУ. Через деякий час його рідне село було окуповане.
Одного дня, щоб придбати хоч якісь продукти та ліки, Михайло поїхав в Херсон, але додому більше так і не повернувся… На ворожому блокпості росіяни у нього почали перевіряти телефон і побачили там українську символіку, через це викрали його й тримали в полоні понад місяць.
Після того, як Михайло Харів повернувся додому, оговтавшись трохи, чоловік вирішив, що піде служити правдою та волею за нашу Україну, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця. Він не мав військового досвіду, але не побоявся усіх випробувань війни, швидко вчився та опановував нові навички.
Солдат Харів, розвідник 2-го розвідувального відділення (БТР-70) 3-го розвідувального взводу в/ч А1736 завжди добросовісно відносився до всіх поставлених завдань та доручень. На жаль, 9 липня отримав поранення, несумісне з життям, внаслідок обстрілів ворожою артилерією поблизу населеного пункту Бахмут, Донецької області.
Російський агресор забрав люблячого єдиного сина у матері, у громади – відважного захисника…
Похоронили захисника в рідному селі.
Коли ворог підступно серед ночі напав на нашу землю, справжній патріот своєї країни Дмитро Сенчин пішов боронити Україну.
Народився захисник 31 березня 1991 року. Змалечку ріс кмітливим і розумним хлоп’ям. Мав багато друзів.
Солдат 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону в/ч А4123 був завжди відважним та хоробрим у бою. Герой боронив країну від ворога у найгарячіших точках та віддав за рідну Батьківщину найцінніше – власне життя.
Загинув молодий захисник 7 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Серебрянка Луганської області. Мужній воїн із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народу та державі.
Дмитро Сенчин був світлою, життєрадісною, трудолюбивою, сміливою, чесною і справедливою людиною, товариським, здатним завжди підтримати й допомогти. Таким і залишиться в пам'яті усіх, хто його знав…
Похоронили Героя на кладовищі у м. Снігурівка.
Баштанська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблих солдатів. Дякуємо за подвиг і низько схиляємо голови у глибокій скорботі та пошані перед світлою пам’яттю воїнів-Героїв. Вічна пам’ять захисникам України! Слава Героям!
|
