Пeкeльнe жoрнo вiйни нe дaє oгoвтaтись вiд числeнних втрaт… Щe oднa трaгiчнa звiсткa скoлихнулa нашу громаду рік тому – загинув на війні мoлoдий солдат Пухов Максим з села Весела Балка Казанківської селищної територіальної громади.
Народився Максим Пухов 8 жовтня 1995 року в мальовничому селі Весела Балка. Змалку вирізнявся серед однолітків своєю доброзичливістю, активністю та допитливістю. Закінчивши Весело-Балківську ЗОШ І-ІІІ ступенів у 2013 році, він вирішив продовжити свою освіту в Казанківському професійному аграрному ліцеї, де здобув фах «Діловод».
З 2016 по 2018 роки Максим проходив строкову військову службу у військовій частині А3039 (Національна гвардія України, м. Миколаїв), де опанував спеціальність стрільця-радіотелефоніста. Після закінчення служби працював молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки у Виправній колонії №93.
18 січня 2023 року Максим приєднався до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 1-го механізованого батальйону військової частини А4718 (22-а окрема механізована бригада). Окрім навчання в Україні, проходив підготовку в Німеччині, що свідчить про високий рівень його професійної військової майстерності. Молодий чоловік був відданий військові присязі, мужньо виконував всі поставленні завдання.
Але, на жаль, 10 липня 2023 року під час артилерійського обстрілу позицій ЗСУ в селі Кліщіївка Бахмутського району Донецької області Максим отримав важкі поранення. Лікарі Дніпровської лікарні імені Мечникова боролися за його життя, однак врятувати воїна не вдалося. 12 липня 2023 року серце Максима Пухова зупинилося… Йому було лише 27років.
Максим залишив по собі родину: матір, вітчима, сестру, дружину та маленького сина Артема. Його дружина Анастасія з теплом та сльозами на очах згадує про Максима як про люблячого та вірного чоловіка. Їхнє знайомство відбулося майже випадково, завдяки дружбі їхніх матерів. Це була справжня любов з першого погляду, яка тривала п'ять щасливих років у шлюбі та подарувала їм сина Артема.
Максим був не лише відданим родині, але й справжнім другом. Пропрацювавши лише дві зміни у виправній колонії, знайшов хрещеного батька для свого сина. З того часу дві родини стали найкращими друзями та кумами.
Максима Пухова пам’ятатимуть, як енергійного, відповідального та самовідданого патріота, який сумлінно служив українському народові. Він був мужнім воїном, відважно боровся за рідну Україну, відстоював у боях її свободу і незалежність, був доброю, щирою, товариською людиною.
Героя поховали з усіма військовими почестями у рідному селі на місцевому кладовищі. Він посмертно нагороджений відомчим нагрудним знаком Міністерства Оборони України «Комбатантський хрест» за свою відданість та мужність.
Нехай добрий, світлий спомин про Максима стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Дякуємо тобі, Герою! Вічна пам’ять Захиснику України!
Спільний проєкт історико-краєзнавчого музею
Казанківської селищної ради
та БО БФ «Джерело рідного краю»
| 
