7 листопада 2023 року в бою за незалежність та суверенітет, залишившись вірним військовій присязі загинув наш земляк – Павлюк Сергій Володимирович. Це втрата, що болить усім – родині, громаді, побратимам, країні.
Павлюк Сергій Володимирович народився 28 листопада 1974 року в місті Миколаїв. У 1982 році пішов до першого класу Миколаївської СШ №36. У 1990 році родина переїхала до Казанки. В цьому ж році Сергій вступає до Казанківського СПТУ №41 та здобуває професійно-технічну освіту. Строкову військову службу проходив в 1993-1995 роках у військовій частині Повітряно-Військових Сил України. Отримує військове звання – старший сержант.
З 2000 року працював охоронцем в Казанківському закладі дошкільної освіти «Теремок», де його знали та поважали колеги і діти.
«Я знаю Сергія з першого дня, відколи почала працювати в дитячому садку. В нашому закладі його знали всі: від великого до малого, це була людина з добрим серцем. Він належав до категорії тих людей, які про себе не подумають, а швидко допоможуть іншим, останнє своє віддасть. Був людиною веселою, товариською, відкритою. За це його поважали та цінували колеги», – ділиться своїми спогадами Юлія Палашинська, директор ЗДО «Теремок».
28 лютого 2022 року Сергій Володимирович пішов добровольцем захищати Батьківщину від російських загарбників. Разом з побратимами обороняв, давав відсіч та стримував збройну агресію ворога в Донецькій, Луганській, Херсонській областях. Мав військову посаду командира 1-го розвідувального відділення 3-го розвідувального десантного взводу розвідувальної десантної роти 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти.
Сергій, маючи твердий та сильний характер, користувався авторитетом серед побратимів, тому й отримав позивний «Генерал». Тримав гордо голову перед небезпекою, виконував будь-яке бойове завдання.
Виконуючи чергове, потрапив під мінометний ворожий обстріл. Загинув 7 листопада 2023 року в районі Антонівського залізничного мосту на лівому березі Дніпра Херсонської області. Йому назавжди залишилося 49 років...
«Був доброю, відкритою людиною, хорошим сином, найкращим чоловіком, люблячим батьком для своїх дітей та справжнім другом для всіх, хто його знав», - розповіла дружина Тетяна.
«Сергій Володимирович був мені наче батько. Часом хвилювався за мене більше ніж за себе. Ми постійно були разом – в окопі, в посадках, знищували ворога теж разом. Я завжди знав, що він мене прикриє, підстрахує… Шкода, що ця жахлива війна забрала у мене надійного та вірного побратима», – ділиться своїм болем товариш по службі.
За бездоганну службу, мужність і героїзм, розумну ініціативу, самовідданість та стійкість, проявлених під час виконання бойових завдань матрос Павлюк неодноразово був відзначений командуванням військової частини А0878. А згідно Указу Президента України №238/2024 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У Сергія Володимировича залишилися мати, дружина, син і донька.
Низький уклін та вічна пам’ять Герою!
спільний проєкт історико-краєзнавчого музею
Казанківської селищної ради
та БО БФ «Джерело рідного краю»
| 
