|
З приходом Другої світової війни, на Баштанщині була створена організація, яка стояло на засадах організації українських націоналістів (ОУН) , головною метою якої була боротьба проти німецьких загарбників. Із свідчень мешканки села Піски Баштанського р-на Тамари Задираки.
«Пізньої осені 1941 року всіх селян запрошували на мітинг.Було вже темно.До наспіх збитої трибуни вийшов стрункий юнак, він закликав вступати в організацію , яка виступає як проти німців , так і проти більшовиків. Мітинг скінчився і він швидко зник. Коли я повернулася з мітингу додому то все розповіла батькові. Батько сказав «Ніяких організацій.Ви ж станете піщинкою між двух буферів і вас зітруть на порох»
(Задирака Парфеній Лазарович, село Піски-батько Тамари Задираки. Закатований у СМЕРШі у квітні 1944року.)
Йшов час .Німці відступали душе швидко.Нас звільнили 9 березня 1944 року.Пройшло 3 дні після того.До нас в село зайшла Сибірська дивізія на відпочинок.У нас в хаті стояло біля 20 вояків.Усі були майже мого віку і ми за три доби встигли познайомитись та навіть обмінятись адресами.Одного дня я вийшла на подвіря і почула стрілянину із сусіднього двору.До нас в сад забіг юнак. Це був той самий юнак який виступав на мітингу. Вояки обступили його і почали бити.Я зірвалася з місця і підбігла до хлопців.Кажу їм:»Він же не німець».Юнак зрозумів, що його намагаються захистити , і вже голосом вмираючого промовив ;»Я Богдан, я українець із Львова.»-і невдозі помер. Ми учотирьох-батько,я та два молодших брати поховали його в нас за городом, загорнувши Богдана в плащ-палатку». Фронт пішов далі, а в слід прийшов СМЕРШ.Почалися арешти , арештували мене і мого батька.Богдана викопували і знову закопували, приводили під конвоєм людей . щоб впізнали цього бідного Богдана.
Хто ж такий Богдан? Богдан прибув на Миколаївщину із похідними групами із Львівщини для створення Організації Українських Націоналістів.Він стає Провідником херсонського округу, який входить до складу Миколаївської обласної організації ОУН. Організував ОУН в Баштанському районі.
Матеріали, які вдалося виявити в Галузевому архіві Служби безпеки України, архівах його управлінь у Миколаївській та Запорізькій областях, дозволяють частково «реставрувати» останні роки життя Богдана .
«Богдан» оселився в с. Піски. Новий провідник проживав у оселі дівчини Моті. Ця круглолиця «низенька брюнетка» жила у верхній частині села з боку плавнів. Вона входила до гуртка жінок села на чолі з Галею Боровик, які симпатизували оунівцям.
Збереглися досить цікаві свідчення про характер і особисті якості тодішнього «Богдана». Ось яким він запам’ятався колезі: «25 років, західняк, усю його сім’ю репресувала радянська влада, нелегал». В інших протоколах допитів читаємо: «На вигляд років 18, хоча насправді має 26, з Буковини, низького зросту, худий, білявий, волосся світло-русяве, скуйовджене.
Десь у лютому 1944 року всім стало зрозуміло, що не за горами зміна влади — з німецької на радянську. Тому керівник СБ «Роман» наказав спорудити криївки, щоб керівний актив зміг там перебути важкі дні. За даними Олександра Яковлева, Богдан теж копав один з «бункерів» — біля села Мар’янівка. На початку березня він оселився в криївці («ямі») за вісім км на схід від села Піски.
З Богданом в криївці також переховувалися підпільники села Піски — Яковлеви: Олександр, Домна й Мотрона. Романенко, Тихоненко, Чухліб та інші. Утім, за два-три дні цей прихисток виявили німці. Зав’язалася перестрілка. Повстанці втекли.
У 2001році учасникам Баштанського ОУН було надано світлину на якій був знятий молодший брат Степана Бандери. Вони підтвердили, що це і є той Богдан який керував ОУНівським підпілям. Все наведене вище дає привід зробити висновок , що молодший брат Степана Бандери активний учасник визвольної боротьби з фашистами на Баштанській землі.
Низький уклін їм і повага,ОУНівцям які проливали кров за Україну, а не за сталіна і тим більше не за гітлера.
| 
0
